РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768—1774 — війна між Рос. імперією та Османською імперією за Пн. Причорномор’я, Приазов’я, Молдову, Волощину та Крим. На боці Росії у війні брали активну участь військ. підрозділи з Гетьманщини (Лівобережної України) та Запорозької Січі. Початок війни був спричинений введенням рос. військ у Правобережну Україну для придушення Коліївщини та Барської конфедерації 1768. У відповідь кер-во конфедератів уклало угоду з турками про підтримку. 25 вересня 1768 Османи оголосили війну Росії. 31 жовтня 1768 президент Малорос. колегії П.Румянцев (див. П.Румянцев-Задунайський) наказав кошовому отаману Запороз. Січі П.Калнишевському «все войско свое устроить… в военный порядок тот час, чтобы готовы вы были к внезапному ополчению». У ході війни українці з Гетьманщини та Запорожжя складали значну частину від складу 1-ї (80 тис. осіб) та 2-ї (35 тис. осіб) російських армій. Гол. завданням укр. козаків були форпостна служба та проведення розвідувально-диверсійних операцій. Під час бойових дій на Дунаї запороз. флотилія захопила десятки турец. суден різного типу, велику кількість гармат, зброї, боєприпасів, знищила і захопила в полон тисячі турец. вояків. У боях за Крим. п-ів відзначилася запороз. піхота. 5 січня 1771 П.Калнишевський був нагороджений золотою медаллю з діамантами на андріївській стрічці. Також було нагороджено ще 16 старшин Запороз. Січі. У війні з великим розмахом використовувалися укр. людські, матеріальні та фінансові ресурси. П.Румянцев із початком воєнних дій у Криму взяв із Малорос. скарбу 100 тис. рублів асигнаціями на «татарські витрати». На початковому етапі війни канцелярія Малорос. скарбу переслала до Гол. провіантської канцелярії ще 95 337 руб. 52 копійки на потреби «шести драгунських полків, також Генералітету і польової аптеки, і глухівського гарнізонного полку». 12 червня 1770 Малорос. колегія видала указ про надання 4 тис. руб. для потреб формування одного з підрозділів рос. фло-
«Морський бій у Хіоській протоці». Картина роботи художника І.К. Айвазовського. 1848.
плате долгов малороссийскому народу». Війна привела до зміни геополіт. та етнічної ситуації в Пн. Причорномор’ї та на Пд. України. Звідти були витіснені ногайці й татари, натомість відбувся приплив болгар, сербів, німців та представників ін. етносів. У результаті міжнар. перегрупування сил більшість володінь Речі Посполитої в Правобереж. Україні були поглинуті Рос. імперією, зросла внутр. криза в Осман. імперії, знизилась обороноздатність Крим. ханату та Запороз. Січі, що привело до ліквідації останньої. Війна завершилася укладенням Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774. Літ.: Петров А. Война России с Турцией и польскими конфедератами, 1769—1874, т. 1—5. СПб., 1866— 74; Апанович Е. Запорожское войско, его устройство и боевые действия в составе русской армии во время русско-турецкой войны 1768—1774 гг.: Автореферат дис. ... канд. истор. наук. К., 1949; Голобуцкий В. Черноморское казачество. К., 1956; Струкевич О. Україна-Гетьманщина та Російська імперія протягом 50—80-х рр. XVIII ст. К., 1996; Плецький С. Полонені Війська Запорозького (за документами 1773 р.). В кн.: Південна Україна XVIII—XIX ст.: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету, вип. 4 (5). Запоріжжя, 1999; Шпитальов Г. Військова служба запорозького козацтва в російсько-турецьких війнах 1735—1739 та 1768— 1774 років. Запоріжжя, 2004; Грибовський В. Обставини та хід переміщення причорноморських ногайців до Північно-Західного Кавказу на початку 70-х рр. ХVIII ст. В кн.: Козацька спадщина, вип. 4. Дніпропетровськ, 2009; Петро Калнишевський та його доба: Збірник документів і матеріалів. К., 2009; Ковальова О. Бугогордівська паланка. Миколаїв, 2011. Т.В. Чухліб.
ту. 22 березня 1772 рос. імп. Катерина II звеліла видати командувачу 2-ї армії генерал-аншефу кн. В.Долгорукову 100 тис. руб. з України. Також згідно зі спец. указом Правительствуючого Сенату українці були зобов’язані надавати необхідні кошти для транспортування до театру бойових дій артилерії. Гетьманщина фінансувала придбання для армії Рос. імперії великих партій волів, коней та возів. 1770 розпочалося грандіозне буд-во Нової Дніпровської оборонної лінії (див. Дніпровська лінія), до якого масово було залучено укр. населення. Упродовж 1768—72 зусиллями військ. експедиції Малорос. колегії зібрано «для армій [1-ї та 2-ї. — Авт.] по 5 тисяч пар волів з належним числом погонщиків і 2 тисячі 500 фур». На потреби 2-ї армії додатково було придбано 1472 воли та 422 фури заг. вартістю 30 тис. руб. Для імперської артилерії укр. коштом закупили в населення 1269 пар волів з возами вартістю 22 743 руб. 68 коп. 1774 для придбання рос. офіцерами коней виділено 19 888 руб. 50 коп. З укр. селян також збиралися провіант, робоча худоба, шанцевий інвентар, десятками тисяч їх залучали до фортифікаційних робіт, перевезення в діючу армію провіанту і фуражу, організації переправ рос. військ через водні перешкоди, заготовлення для діючої армії сухарів та сіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1768—1774» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
