РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК — вища наук. установа Росії. Заснована за указом рос. імп. Петра I від 28 січня 1724 як Академія наук і мист-в. Із 1803 — Імператорська АН, із 1836 — Імператорська Санкт-Петерб. АН, 1917—25 — РАН, 1925—91 — АН СРСР, із 1991 — знову РАН. Створена на основі «Проекту положення про заснування Академії наук і мистецтв», підготовленого лейб-медиком Л.Блюментростом, який і став її першим президентом. Проект передбачав створення академії як н.-д. установи. Спершу академія об’єднувала 3 класи: 1) математики (кафедри математики, астрономії, географії та навігації, механіки); 2) фізики (кафедри теор. та експериментальної фізики, анатомії і ботаніки); 3) гуманітарний (кафедри красномовства і старожитностей, історії давньої та нової, політики, права та етики). Очолював академію президент, який призначався імператором. До складу дійсних членів академії входили ординарні професориакадеміки та ад’юнкти. 1726 була введена посада екстраординарного академіка. Перші наук. збори академії відбулися 2 листопада 1725, а урочисте відкриття — 27 грудня 1725. 1747 був уведений перший статут (регламент) академії. 1759 встановлена нова категорія співробітників — члени-кореспонденти академії. 1800
запроваджена посада віце-президента Академії, а 1803 затверджений новий статут установи. Згідно з цим статутом установа у відомчому відношенні підпорядковувалася Мін-ву нар. освіти Рос. імперії і втрачала право безпосередньо доповідати імператору. Відтоді до складу академії входили почесні члени та члени-кореспонденти, а право їх висування надавалося академії. Протягом 19 ст. розбудовувалася інституціональна структура академії. 1834 при академії на основі Археогр. експедиції (діяла з 1829) заснована Археогр. комісія. За статутом 1836 академія одержала право створювати самостійні академічні музеї на основі колекцій Кунсткамери: Азійський, Антропологічний, Ботанічний, Мінералогічний та ін., які стали попередниками академічних ін-тів. На поч. 20 ст. при академії створені спец. комісії — Рос. к-т для вивчення Середньої та Сх. Азії в істор., археол., лінгвістичному та етногр. відношенні (1900), Комісія з видання б-ки рос. класиків (1908), Комісія з вивчення природних продуктивних сил країни (після 1914), Комісія з вивчення етнічного складу населення Росії (лютий 1917). 1912 в академії скасовані звання ад’юнкта та екстраординарного академіка. Постановою ЦВК СРСР та РНК СРСР від 27 липня 1925 «Про визнання Російської академії наук вищою вченою установою СРСР» РАН була перетворена на АН СРСР. За статутом 1927 вона поділялася на 2 відділи: 1) мат. і природничих наук; 2) сусп. наук. 1934 Президія АН СРСР та більшість провідних академічних установ переїхали з Ленінграда (нині м. Санкт-Петербург) до Москви. 1935 в АН СРСР створено Відділ тех. наук. 1936 до АН СРСР було приєднано Комуністичну академію. 1938 затверджено нову структуру АН СРСР, яка складалася з 8-ми відділів: 1) Фізико-мат.; 2) Хімічного; 3) Геологічно-геогр.; 4) Біологічного; 5) Тех. наук; 6) Економіки та права; 7) Історії і філософії; 8) Літератури та мови. Протягом 1930—40-х рр. за адм.-тер. принципом було створено низку філіалів АН СРСР, насамперед у ряді союзних республік, які пізніше
реорганізували в республіканські АН. Із розпадом СРСР у листопаді 1991 АН СРСР реорганізована в РАН. У грудні 2006 набули чинності нові поправки до Закону «Про науку і державну науково-технічну політику», відповідно до яких президента РАН, як і раніше, обирають академіки, проте затверджує президент країни; статут РАН, як і президентів галузевих академій, — уряд РФ. Уряд також встановлює число академіків і членів-кореспондентів РАН, а також розміри їхніх окладів, хоча і за представленням заг. зборів. Станом на липень 2008 в РАН було 470 наук. установ, понад 55 тис. наук. співробітників, зокрема 522 академіки та 822 члени-кореспонденти. Укр. вчені впродовж усієї історії РАН брали активну участь у н.-д. діяльності низки її інституцій. Ряд видатних укр. науковців входили до персонального складу академії. У 19 — на поч. 20 ст. дійсними членами академії були В.Буняковський, В.Вернадський, М.Дашкевич, В.Іконников, М.Остроградський, І.Срезневський та ін. За рад. доби академіками АН СРСР були С.Бернштейн, О.Білецький, М.Боголюбов, О.О.Богомолець, В.Бузескул, В.Глушков, М.Грушевський, О.Динник, Б.Ісаченко, О.Ішлінський, Д.Заболотний, В.Кістяківський, О.Корнійчук, М.М.Крилов, Г.Курдюмов, М.Лаврентьєв, С.Лебедєв, Т.Лисенко, С.Навашин, О.Палладін, Б.Патон, Л.Писаржевський, М.Рильський, О.Сєверцов, С.Солнцев, М.Стражеско, І.Шмальгаузен, М.Янгель та інші.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
