РОМАНОВИЧ-СЛАВАТИНСЬКИЙ Олександр Васильович (15(03).07.1832—20(07).09.1910) — юрист та історик права. Професор (1866), д-р держ. права (1870). Член Історичного товариства Нестора-літописця та Київ. юрид. т-ва. Н. в с. Войтове (нині с. Войкове Згурівського р-ну Київ. обл.). Походив із дворянської родини. По материнській лінії був онуком генерала Г.Тірінга. Початкова освіта — домашня. Із дитинства виявив великі здібності, попри каліцтво (від народження мав одне око). Навч. в Ніжинській г-зії (1844—50). Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту зі званням кандидата права (1855). Під час навчання виявив неабияку зацікавленість історією, зо-
крема слухав виклади професорів історико-філол. ф-ту П.Павлова та В.Шульгіна. Викладав у 1-й Київ. г-зії (1857—59). Захистив магістерську дис. на тему: «Історичний нарис губернського управління від перших перетворень Петра I до встановлення губерній в 1775 р.» (1859). 1860—62 стажувався в Берліні (Німеччина), Лондоні (Велика Британія), Парижі (Франція), Женеві (Швейцарія). Ад’юнкт (1859), екстраординарний (1866), ординарний (1870), заслужений професор Київ. ун-ту. Читав курси з європ. та рос. держ. права, а також з історії права і політ. вчень. Захистив докторську дис. з держ. права на тему: «Історія дворянства в Росії від початку XVIII ст. до скасування кріпосного права» (1870), завдяки якій здобув значну популярність. Суддя університетського суду (1874—79), мировий суддя (1875). Дійсний статський радник (1879). Належав до поміркованих прихильників слов’янофільського напряму в рос. суспільно-політ. думці. Свій політ. ідеал пов’язував із правлінням рос. імп. Олександра II, якого оцінював як великого реформатора. Обстоював думку, що, на відміну від Зх. Європи, в якій землевласницька аристократія спиралася на кревну традицію та контракт із д-вою, дворянство в Росії є політ. утворенням, сформованим відповідно до урядових цілей та потреб. Уважав, що в пореформену добу — 1860-ті рр. — кардинально змінилося соціальне і юрид. становище дворянства як стану, що спричинило найгострішу кризу за всю історію його існування. Автор низки праць з історії держ. права, рос. дворянства та мемуарів, а також студій, присвячених М.Іванишеву, В.Незабитовському, М.Сперанському та ін. Опублікував кілька розвідок з оглядами архівів Держ. ради Рос. імперії та департаменту митних зборів, зокрема, проаналізував значення цих комплексів джерел для вивчення законодорадчої діяльності та пром-сті й торгівлі. За редакцією Р.-С. видані збірки студій М.Іванишева та В.Незабитовського. Нагороджений орденами св. Станіслава 2-го ст. з імператор-
ською короною (1870), св. Анни 2-го ст. (1873), св. Володимира 3-го ст. (1883). П. у м. Київ. Праці і тв.: Исторический очерк губернского управления от первых преобразований Петра Великого до учреждения губерний в 1775 г. К., 1859; Вступительная лекция в курс государственного права. «Университетские известия» (К.), 1862, № 10; Учение публицистов о межгосударственном владении В. Незабитовского. Там само, 1863, № 1; Возражения на замечания г. Сидоренка по поводу сочинения «Дворянство в России». Там само, 1870, № 12; Дворянство в России от начала XVIII в. до отмены крепостного права: Свод материала и приуготовительные этюды для исторического исследования. СПб., 1870; Пособие для изучения русского государственного права по методу историко-догматическому, вып. 1—2. К., 1871—72; Государственная деятельность графа М.М. Сперанского (речь произнесенная на акте 9 января 1873 г.). «Университетские известия» (К.), 1873, № 2; Разбор сочинения Д. Самоквасова (на степень магистра государственного права) «Древние города России». Там само, 1874, № 2; Жизнь и деятельность Н.Д. Иванишева, ректора университета св. Владимира и вице-председателя Киевской археографической комиссии. СПб., 1876; Система русского государственного права в его историко-догматическом развитии сравнительно с государственным правом Западной Европы. К., 1886; Воспоминания об Архиве Государственного совета. «Киевская старина», 1888, № 6; Систематические каталоги делам, хранящимся в архиве Департамента таможенных сборов. «Университетские известия» (К.), 1888, № 8; Генерал-губернатор или губернатор? К., 1889; Разбор сочинения В.И. Семевского «Крестьянский вопрос в России в XVIII и первой половине ХIХ века». СПб., 1890; Голода в России и Западной Европе и меры правительства против них. «Университетские известия» (К.), 1892, № 1; Голос старого профессора по поводу университетских беспорядков. К., 1901; Голос старого профессора по поводу университетских вопросов, вып. 2. К., 1903; Моя жизнь и академическая деятельность: 1832— 1884: Воспоминания и заметки. «Вестник Европы», 1903, № 1—6; ПорайКошиц И. История русского дворянства от IX до конца XVIII века / Романович-Славатинский А. Дворянство в России от начала XVIII века до отмены крепостного права. М., 2003. Літ.: Сидоренко Г. По поводу сочинения А. Романович-Славатинского «Дворянство в России». «Университетские известия» (К.), 1870, № 12; Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира: 1834— 1884. К., 1884; Романович-Славатинский А.В. (некролог). «Исторический
283 РОМАНОВИЧ
О.В. РомановичСлаватинський.
284 РОМАНОВСЬКИЙ
вестник», 1910, № 10; Жилин А.А. Научная деятельность и труды профессора А.В. Романовича-Славатинского (доклад, прочитанный в собрании Киевского юридического общества 18-го сентября 1910 г.). К., 1911; Столетие Киевской Первой гимназии, т. 1. К., 1911; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912; Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999. О.В. Ясь.
Літ.: Віктор Олександрович Романовський. «УІЖ», 1971, № 4; Савенок Л. Український історик і археограф Віктор Романовський. В кн.: Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії: Київ—Седнів, 18—21 жовтня 1993. К., 1997; Бутич І. Романовський Віктор Олександрович. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. К., 1999. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОМАНОВИЧ-СЛАВАТИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
