РОЖИЩЕ — місто Волинської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Стир (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Населення 13,5 тис. осіб (2001). Перша достовірна згадка про Р. як село у володінні Луцької єпископії (у Волинському воєводстві) належить до 1545. (Достовірність грамоти кн. Любарта 1322, де згадується Р., сумнівна.) 1567 король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август надав
луцькому єпископові Марку Жоравницькому дозвіл на локацію містечка, але перша спроба виявилася невдалою, і вже 1580 Р. згадується як село. 1598 луцький єпископ Кирило Терлецький отримав новий локаційний привілей для Р. Місту надавалися магдебурзьке право, герб, було дозволено проводити два ярмарки на рік. 1777 в Р. облаштував резиденцію греко-катол. єпископ Кипріян Стецький. Після 3-го поділу Речі Посполитої (1795) Р. відійшло до Рос. імперії. Після скасування унійного єпископату (1826) маєток належав різним світським особам. 1832 поблизу Р. оселилися нім. переселенці (ткачі), які заснували колонію Вовнянка (пізніше увійшла в межі містечка). На поч. 19 ст. тут були збудовані кілька суконних підпр-в. Розвиткові поселення посприяло буд-во поблизу Р. залізниці Київ—Варшава. На 1899 в місті проживало 3,6 тис. осіб, працювало кілька десятків дрібних пром. підпр-в. Під час Першої світової війни Р. займали австро-нім. підрозділи (червень 1915), рос. війська (липень 1916). У жовтні 1917 встановлено рад. владу. У роки громадянської війни в Україні 1917—1921 містечко почергово займали німецькі (лютий 1918), польс. війська (весна 1919, вдруге — у вересні 1920), Червона армія (влітку 1920). Після укладення Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 Р. увійшло до складу Польщі, належало до Луцького пов. Волин. воєводства. На 1921 із 3263 мешканців містечка більшість складало єврейс. населення. 23 вересня 1939 Р. зайняли підрозділи Червоної армії, поселення отримало статус с-ща міськ. типу і стало районним центром Волин. обл. УРСР (грудень 1939). Із 26 червня 1941 до 20 березня 1944 окуповане нім. військами. 1989 Р. зараховане до категорії міст районного підпорядкування. Літ.: Братчиков А. Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, этнографическом, сельскохозяйственном и других отношениях, т. 2. Житомир, 1869; Архив Юго-Западной России, ч. 1, т. 6. К., 1883; S»ownik geograficzny Kr\lestwa
Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 9. Warszawa, 1888; Or»owicz М. Ilustrowany przewodnik po Wo»yniu. єuck, 1929; Kukiz T. Madonny Kresowe i inne obrazy sakralne z Kres\w w diecezji gliwickiej. Wroc»aw, 1997; Заяць А. До історії правової локації українських міст XVI — першої половини XVII ст.: Локаційні привілеї у Литовській і Волинській (Руській) метриках. «Архіви України», 2001, № 4—5; Костюк М.П. Німецькі колонії на Волині (XIX — початок XX ст.). Тернопіль, 2003; Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рожище і рожищенці в історії Волині та України: Проблеми волинезнавства: Матеріали XXIII обласної науковопрактичної історико-краєзнавчої конференції: Луцьк—Рожище, 23 травня 2007 р.: Науковий збірник, вип. 23. Луцьк, 2007; Незалежний культурологічний часопис «Ї», № 49: Волинський усе-світ. Львів, 2007. О.В. Андрощук.
у складі Західної України приєднаний до УРСР, із 1940 — с-ще міського типу, райцентр Станіславської обл. Із 1 липня 1941 до 28 липня 1944 окупований гітлерівською Німеччиною, перебував у складі дистрикту «Галичина». Під час окупації була знищена єврейс. громада міста.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОЖИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
