РИБАКОВ Борис Олександрович (03.06(21.05).1908—27.12.2001) — археолог, історик. Дійсний член АН СРСР (1958; із 1991 — РАН). Почесний член Польс. АН (1970), Чехословац. АН (1960), АН Болгарії. Герой Соц. Праці (1978). Директор Ін-ту археології АН СРСР (1956—87). Викладав археологію та історію в Московському університеті, де був доцентом, професором, деканом іс-
тор. ф-ту та зав. кафедри. Почесний професор Ягеллонського ун-ту (Краків; 1964). Переважна спеціалізація — слов’яно-рус. та давньорус. археологія, історія Київської Русі, історія літописання 10—13 ст., язичництво слов’ян. Н. в м. Москва в заможній родині старообрядців. Його батько закінчив Моск. ун-т, писав праці з історії розколу і старообрядців, був власником магазину готового одягу, а також викладав у Старообрядницькому богословському ін-ті Рябушинського (1911— 18), де пізніше був ректором. Мати закінчила вищі жін. курси В.Гер’є, викладала. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 родину було репресовано, а Р. віддано в дитячий будинок «Трудовая семья». Після закінчення 1924 середньої школи Р. якийсь час працював продавцем газ. «Трудовой путь». Здобувши «трудовий стаж», вступив на історико-етнологічний ф-т Моск. ун-ту, де спеціалізувався на слов’яно-руській археології під керівництвом проф. В.Городцова. Відвідував лекції М.Любавського, Ю.Готьє, С.Бахрушина. Після служби в армії (1930—31) Р. влаштувався на роботу в Архів Жовтневої революції; із 1931 працював у Держ. істор. музеї (див. Історичний музей у Москві), а з 1937 — в Ін-ті історії матеріальної к-ри (із 1957 — Ін-т археології АН СРСР). Викладацьку діяльність Р. розпочав в Академії комуніст. виховання ім. Н.Крупської та Моск. обласному пед. ін-ті; із 1939 почав викладати на кафедрі археології істор. ф-ту Моск. ун-ту (із 1939 — доцент, із 1943 — професор, 1950—52 — декан істор. ф-ту, 1952—54 — проректор, 1953—62 — зав. кафедри вітчизн. історії періоду феодалізму). 1942 захистив докторську дис., опубліковану згодом як «Ремесло Древней Руси» (М., 1948; Сталінська премія за 1949; із 1966 лауреати Сталінської премії іменувалися лауреатами Держ. премії СРСР). 1953 Р. було обрано чл.-кор., а 1958 — дійсним членом АН СРСР. Р. сполучав заняття археологією з масштабними істор. узагальненнями, сміливими, а часом і ризикованими гіпотезами, які, однак, справили значний
вплив на розвиток вітчизн. історіографії. Р. — автор понад 500 праць з археології та історії, у т. ч. 20 книжок. На території України Р. здійснив масштабні археол. дослідження давньорус. пам’яток Чернігова, Любеча, Вітичева, Путивля, Переяславля (нині м. Переяслав-Хмельницький), Білгорода. Лауреат Держ. премії СРСР (1949, 1952), Ленінської премії (1976). П. у м. Москва, похований на Троєкуровському кладовищі. Праці: Радзімічы [Працы секцыі археолёгіі Беларускай АН]. Мінск, 1932; Ремесло Древней Руси. М., 1948; Древности Чернигова. М., 1949; Древняя Русь: Сказания. Былины. Летописи. М., 1963; Первые века русской истории. М., 1964; Русские датированные надписи XI—XIV веков. М., 1964; Слово о полку Игореве и его современники. М., 1971; Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». М., 1972; Русские карты Московии: XV — начало XVI века. М., 1974; Геродотова Скифия: Историко-географический анализ. М., 1979; Язычество древних славян. М., 1981; Киевская Русь и русские княжества XII— XIII вв. М., 1982; Язычество Древней Руси. М., 1988; Петр Бориславич:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РИБАКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
