РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ — система комплектування регулярної армії і військово-мор. флоту в Росії у 18—19 ст. Рекрутчина розпочалася фактично з 1699, але законодавчо була узаконена рос. царем Петром I 1705. Здійснювалася шляхом примусового набору від усіх податних станів. Спочатку брали до війська 1 рекрута із 20-ти дворів. Після 1724 запроваджено рекрутський набір від числа ревізьких душ (із 1 тис. душ у різні роки від 5-ти до 10-ти рекрутів, а в період Кримської війни 1853—1856 — 50—70 осіб). Кандидатів у рекрути визначали поміщики, громади державних селян та міщан. Набір в армію кріпаків звільняв їх від кріпацтва. У різні роки змінювався вік призову рекрутів, в основному — від 17-ти до 30-ти років. Спочатку вони служили пожиттєво, із 1793 — 25, із 1834 — 20 років і 5 — перебували у відпустці. 1855—72 термін військ. служби становив 12, потім — 10 і нарешті — 7 років із перебуванням у відпустці відповідно 3, 5 і 8 років. В Україні рекрутчина набула чинності після остаточної ліквідації її політ. автономії в 1780-х рр. Від Р.п. були звільнені в Рос. імперії дворянство, купецтво, духовенство, діти почесних громадян, а також населення Бессарабії та деяких районів Сибіру. 1874 Р.п. було замінено військовою повинністю загальною, а «рекрут» почав називатися «новобранцем». Літ.: Зайончковский П.А. Военные реформы 1860—1870 годов в России. М., 1952; История войн и военного искусства. М., 1970; Павленко Н.И. Петр Первый. М., 1991; Бушуев С.В. История Государства Российского. М., 1994. В.М. Волковинський.
Рейтар. 1630-ті рр.
звідки й назва), маючи 4—5 пістолетів, Р. під час бою шикувалися у 12—15 шеренг, які почергово стріляли залпами й мінялися місцями для заряджання зброї (тактика «караколе»). Поступово кількість шеренг зменшувалася (аж до 3-х у серед. 17 ст.), поряд із караколе стала вживатися атака білою зброєю. На зламі 17—18 ст. Р. поступилися місцем кірасирам та драгунам. У Речі Посполитій рейтарські корогви з’явилися наприкінці 1570-х рр. у складі військ «автораменту чужоземного». Озброєння Р. у серед. 17 ст. складалося з т. зв. тричвертного панцира, рушниці, 2—3 пістолетів, шаблі, шпаги чи рапіри. 1648—49 в польс. війську був 1 полк Р., 1651—53 Р. у війську налічувалося 3—4 тис., із 1660-х рр. замість них формувалися відділи аркебузирів. У Рос. д-ві рейтарські полки входили до військ «нового ладу», формувалися з 1632; наприкінці 17 ст. число полків сягнуло 25.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
