РАПАЛЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР 1922 — договір, укладений між РСФРР і Німеччиною 16 квітня 1922 в м. Рапалло поблизу Генуї (Італія) у ході Генуезької конференції 1922 нар. комісаром закордонних справ РСФРР Г.Чичеріним і міністром закордонних справ Німеччини В.Ратенау. Сторони взаємно відмовилися від претензій на відшкодування воєнних витрат, а також воєнних і невоєнних збитків, заподіяних їм під час Першої світової війни, і домовилися про порядок урегулювання розбіжностей між собою. Німеччина визнавала націоналізацію нім. держ. й приватної власності в РСФРР і відмовлялася від претензій на відшкодування збитків за вжиті радянським урядом заходи щодо німецьких громадян або їхніх приватних прав за умови, що уряд РСФРР не задовольнятиме аналогічних фінансових претензій ін. держав. Договір передбачав негайне відновлення дипломатичних і консульських відносин між РСФРР і Німеччиною. Сторони встановили, що регулювання взаємних торг., госп. і правових відносин між обома д-вами проводитиметься на основі принципу найбільшого сприяння та доброзичливості. Нім. уряд заявив про свою готовність надавати нім. фірмам допомогу в справі розвитку ділових зв’язків із рад. організаціями. Укладанням Р.д. РСФРР і Німеччина зірвали наміри країн Антанти використати Німеччину проти рад. д-ви і поклали край економічним і політичним обмеженням двох д-в, заклали основи
розвитку радянсько-нім. співпраці. Поширення дії Р.д. на УСРР та ін. союзні з РСФРР рад. республіки згідно з угодою між ними і Німеччиною, укладеною в Берліні (Німеччина) 5 листопада 1922, привело до припинення офіц. контактів Німеччини з урядом Української Народної Республіки на еміграції. У березні 1923 дипломатичне представництво УНР у Берліні припинило свою діяльність. Зазначена угода передбачала встановлення між Німеччиною і УСРР дипломатичних і консульських відносин, регулювала правовий режим українсько-німецьких торговельноекономічних зв’язків. У 1920-ті — на поч. 1930-х рр. Веймарська Німеччина була найбільшим зарубіжним торг. партнером УСРР. Договір ратифіковано Всерос. ЦВК 16 травня, нім. райхстагом — 4 липня 1922. Обмін ратифікаційними грамотами відбувся в Берліні 31 січня 1923. Дж.: Документы внешней политики СССР, т. 5. М., 1961; Українська РСР на міжнародній арені: Збірник документів (1917—1923 рр.). К., 1966; Советско-германские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора: Сборник документов, т. 2. М., 1971. Літ.: Ахтамзян А. Рапалльская политика. М., 1974. Н.В. Кривець.
800 фортець і міст виявив гол. закономірності розвитку давньорус. фортифікаційних споруд і поєднав їх зі змінами соціальних відносин, еволюцією військ. техніки і зброї. У своїх подальших працях Р. простежив шляхи давньорус. житлобудівництва, виділив характерні для окремих регіонів типи жител 10—13 ст., класифікував їх. Важливим напрямом наук. діяльності вченого було давньорус. зодчество, якому він присвятив десятки своїх праць. Всебічно обґрунтував висновок про існування загальнорус. періоду рус. арх-ри 12—13 ст., який характеризується докорінною переробкою візант. традицій, складанням власних архіт. форм. Протягом багатьох років, починаючи з 1975, Р. очолював Архітектурно-археол. експедицію, що обстежила понад 250 мурованих будівель домонгол. Русі. Учасник архіт. загону Чернігово-Сіверської експедиції Ін-ту археології АН СРСР, Ін-ту археології АН УРСР та Черніг. пед. ін-ту (1981—86). Автор бл. 200 наук. праць, у т. ч. 9-ти монографій. П. у м. Ленінград (нині м. С.-Петербург). Праці: Очерки по истории русского военного зодчества Х—ХIII вв. М.—Л., 1956; Военное зодчество западнорусских земель Х—ХIV вв. Л., 1967; Древнерусская архитектура. М., 1970; Древнерусское жилище. Л., 1975; Русская архитектура Х—ХIII вв.: Каталог памятников. Л., 1982; Зодчество Древней Руси. Л., 1986; Древнерусская архитектура. СПб., 1993; Строительное производство Древней Руси Х—ХIII вв. СПб., 1994. Літ.: Кирпичников А. Памяти Павла Александровича Раппопорта. «Советская археология», 1989, № 3; Мезенцева Г. Дослідники археології України. Чернігів, 1997. С.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАПАЛЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР 1922» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
