РАЛЬЦІ (однина — ралець) — натуральна і грошова данина залежних категорій населення козацькій старшині, міській адміністрації, священикам та ін. у Гетьманщині 2-ї пол. 17 — 18 ст. Їх розмір не був сталим. «Дача на ральці» здійснювалася у вигляді «подарунків» кілька разів на рік, як правило, на Пасху та Різдво. Вона нерідко називалася «поклоном» і чітко відмежовувалася від хабаря, офіційно визнавалася владою. Незважаючи на те, що Р. не раз заборонялися гетьман. правлінням і царським урядом уже в 1-й чв. 18 ст., їх місцями продовжували збирати і в 19 ст., напр., у Києві, в окремих селах Полтавщини та Київщини. У деяких регіонах України згадки про Р. збереглися в нар. пам’яті й донині. Літ.: Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVII — початку ХVIII ст. К., 1959; Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині ХVII ст. К., 1989; Гуржій О. Гетьман Іван Скоропадський. К., 1998; Його ж. Податне населення України ХVII—ХVIII ст.: Нариси з історії та статистики. Черкаси, 2009. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАЛЬЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
