РАЙЯ (від араб. реайя — паства) — в ісламських країнах це назва населення, яке сплачувало податки, себто в основному селян, ремісників, купців. Вживалася на противагу правлячому класу військових (аскері) та вчених (улема — множина від алім — «знавець»), інакше — егль ассайф ва-ль-алам — «люди меча та знання». Термін «райя» виник під впливом християн. етики, що наділяла Ісуса Христа роллю пастиря, але розвинув своє значення у 12—13 ст. як реакція ісламської бюрократії на здирства із селян з боку сельджуків та монголів. Визначення «райя» базувалося на ісламській концепції справедливості, що проголошувала вищим обов’язком правителя і правлячого класу забезпечення своїм покровительством справедливих умов життя для селян та ін. категорій податного населення. Із 18 ст. в Османській імперії термін «райя» вживався переважно для означення християн. підданців. 1839 через проголошення рівності всіх підданців Осман. імперії статус «райя» було скасовано. В історіографії термін «райя» помилково вживається на означення адм.-тер. одиниці Осман. імперії. О.І. Галенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАЙЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
