«ПРОМИСЛОВОЇ ПАРТІЇ» ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС 1930 — сфальсифікований органами НКВС СРСР показовий політ. процес щодо «антирадянської підпільної шкідницької організації “Інженерний центр — Промпартія”», яка нібито діяла в 1925—30-х рр. в пром-сті і на транспорті СРСР із метою повалення рад. влади шляхом систематичного підриву екон. потенціалу СРСР. Відбувався в Москві
«Ставка интервентів бита! Вирок у справі контрреволюційної організації (“Промпартія”)». Плакат роботи художника В. Дені. Москва, 1930—1931.
з 25 листопада по 5 грудня 1930. До суд. відповідальності притягнуто вісім осіб. П’ятеро з них були засуджені до страти (пізніше Президія ЦВК СРСР замінила покарання 10-ма роками позбавлення волі і 5-ма роками поразки в правах). Троє отримали строки від 5-ти до 10-ти років виправно-трудових таборів. Справа «Промпартії» широко використовувалася для кампанії цькувань інженерно-тех. інтелігенції старої генерації. У належності до орг-ції було звинувачено бл. 2 тис. старих спеціалістів по всій країні. По справі «Промпартії» проходили й фахівці вугільної промсті Донец. регіону. 12 вересня 1931 на закритому засіданні колегії ОДПУ СРСР у Москві, у справі «Офіцерської бойової диверсійно-шкідницької і шпигунської контрреволюційної організації в Донбасі (“Промпартія”)», було засуджено до різних строків ув’язнення 65 інженерів і техніків, які працювали в Донбасі. Літ.: Процесс «Промпартии»: Стенограмма судебного процесса и материалы, приобщенные к делу. М., 1931; Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція. К., 1991; Нікольський В.М. «Основна диверсійна і наймогутніша з організацій», створених «Промпартією». В кн.: Правда через роки: Статті, спогади, документи. Донецьк, 1995; Гнітько С. «Кадри вирішують все...»: До 70-річчя судових процесів над технічною інтелігенцією. «З архівів ВУЧК— ГПУ—НКВД—КГБ», 1998, № 1/2. О.Г. Бажан.
ва корпус здійснив похід уздовж Дністра (Бредовський похід), у лютому 1920 інтернований у Польщі. Деякий час П. перебував у таборах військовополонених, із липня 1920 — у розпорядженні головнокомандуючого Російською армією в Криму. Із листопада 1920 — в еміграції в Королівстві сербів, хорватів і словенців (із 1929 — Югославія). П. у м. Бєлград (нині столиця Сербії). Тв.: К истории Бредовского похода. «Часовой», 1933, № 107; Еще о Бредовском походе. Там само, 1934, № 125—126. Літ.: Список генералам по старшинству: Составлен на 15 апреля 1914 года. Пг., 1914; Список генералам по старшинству: Исправлен по 10 июля 1916 года. Пг., 1916; Базанов С.Н., Фролов Б.П. Армии русские в Первой мировой войне. В кн.: Военная энциклопедия, т. 1. М., 1997; Рутыч Н. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных сил Юга России (материалы к истории Белого движения). М., 1997. В.А Гриневич.
Проте вже за правління гетьманів І.Самойловича, І.Мазепи, І.Скоропадського питання про неї не раз поставало, зокрема, при встановленні податків за вир-во алкогольних напоїв, які отримали назви: показанщина і покуховне. Згідно з гетьманськими універсалами П. користувалися заможні старшини, «заслужені» шляхтичі, монастирі та частина рядового козацтва. Після ліквідації політ. автономії Гетьманщини це право повністю перебрав на себе царський уряд Росії. Після приєднання Правобережної України до Рос. імперії наприкінці 18 ст. воно поширювалося на місц. польс. поміщиків до запровадження 1863 т. зв. шинкового акцизу (див. Акциз). Літ.: Корсак А. О пропинационном праве в Западных губерниях. СПб., 1864; Прыжов И. История кабаков в России в связи с историей русского народа. СПб., 1868; Цитович П. Питейная монополия помещиков Польши в своих имениях. СПб., 1907; Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині ХVII ст. К., 1986; Орлик В.М. Податкова політика Російської імперії в Україні в дореформений період. Кіровоград, 2007; Гуржій О. Податне населення України ХVII—ХVIII ст.: Нариси з історії та статистики. Черкаси, 2009. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПРОМИСЛОВОЇ ПАРТІЇ» ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС 1930» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
