ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ, промислова революція (Industrial Revolution) — перехід від переважно аграрної економіки до індустріального вир-ва, який розглядається в рамках технікоекон. вимірів історичного процесу. П.п. створює передумови для трансформації аграрного суспільства в індустріальне суспільство. Він тісно пов’язаний зі зрушеннями в людській цивілізації, що відбуваються в соціально-політ. вимірах істор. процесу і знаменують собою перехід від традиційного сусп-ва до громадянського суспільства. Основоположники марксизму, які об’єднували всі виміри істор. процесу поняттям «суспільно-економічна формація», розглядали П.п. як систему екон., соціальних і політ. змін, пов’язаних із переходом від мануфактурного (тобто заснованого на ручній праці) вир-ва до великої машинної індустрії. Завершення П.п. вони пов’язували з перемогою капіталіст. способу вир-ва над феодальним, формуванням 2-х осн. класів капіталіст. сусп-ва — пролетаріату (тобто людей, позбавлених приватної власності на засоби вир-ва) і буржуазії. У свою чергу, К.Маркс та його послідовники пов’язували перемогу капіталізму з дальшим усуспіль-
30 ПРОМИСЛОВИЙ
ненням вир-ва і праці, підпорядкуванням праці капіталу, різким загостренням через це суперечностей капіталізму й створенням передумов для пролетарської революції, яка повинна забезпечити перемогу комунізму. Велика Британія, в якій П.п. розпочався в 1760-х рр. і завершився наприкінці 1820-х рр., стала країною, яка дала левову частку фактичного матеріалу для доведення марксистами неминучості перемоги капіталізму над феодалізмом. Однією із ключових у 1-му т. Марксового «Капіталу» була теза про те, що причину погіршення матеріального становища трудящих слід шукати не в машинах, які використовуються на фабриках, а в капіталіст. застосуванні машин. Погіршення становища широких верств населення у зв’язку з їх пролетаризацією справді спостерігалося, коли К.Маркс вивчав процес формування капіталіст. способу вирва, але в більш тривалій істор. перспективі ця теза не підтвердилася. Подана в працях К.Маркса і Ф.Енгельса заг. картина П.п. не зустріла серйозних заперечень у немарксистській історико-екон. науці. Проте сучасні вчені надають перевагу ін. термінові — «промислова революція». До наук. обігу він був запроваджений у 1830-ті рр. видатним франц. економістом Ж.-А.Бланкі й набув особливої популярності після публікації окремою книгою лекцій англ. історика А.Тойнбі (батька знаменитого вченого А.-Дж.Тойнбі) про пром. революцію. Цей термін підкреслює короткочасний вибухоподібний характер змін у знаряддях та організації вир-ва і кореспондує з двома ін. принциповими прискореннями в техніко-екон. вимірах істор. процесу — неолітичною революцією на зорі історії людства і другою пром. революцією, що відбувається в наші дні (у вигляді переходу від індустріального сусп-ва до постіндустріального суспільства). П.п. являв собою процес, що характеризувався винаходом спочатку робочої машини, далі — парової машини для приведення в рух робочих машин і, нарешті, робочої машини для виготовлення ін. робочих машин (що озна-
чало появу машинобудування як галузі пром-сті). Він не випадково розпочався в ткацькому вирві: одяг завжди був найпершою повсякденною потребою людини. Англ. ткач Дж.Харгрівс 1765 винайшов мех. прядку, яка в 20 разів збільшувала продуктивність праці прядильника. 1769 Р.Аркрайт винайшов прядильну ватермашину безперервної дії. 1775 С.Кромптон на базі цих винаходів сконструював прядильну мюль-машину, завдяки використанню якої Велика Британія почала постачати дешеві та якісні тканини в усі країни світу. Парова машина для приведення в дію робочих машин дала змогу розміщувати фабрично-заводське вир-во в будь-якому вигідному місці, а не тільки біля річок і каналів, де можна було встановлювати водяні колеса. 1769, тобто одночасно з винаходом Р.Аркрайта, працівник ун-ту в Глазго (Шотландія, Велика Британія) Дж.Уатт узяв патент на паровий двигун оригінальної конструкції (від 1711 був відомий паровий насос із циліндром і поршнем Т.Ньюкомена, але він виявився непрактичним). Після багатьох вдосконалень Дж.Уатт 1784 запатентував парову машину подвійної дії, яка символізувала собою вік пари, що починався. Винахід Дж.Уатта допоміг здійснити революцію у транспортних засобах. Необхідність вдосконалення шляхів сполучення привела в 2-й пол. 18 — 1-й пол. 19 ст. до прокладення в передових країнах мережі шосейних доріг і буд-ва каналів. Але справжня революція на шляхах сполучення була пов’язана з винайденням мех. транспортних засобів. 1802 громадянин США Р.Фултон побудував у Парижі (Франція) човен із паровим двигуном. Він же 1807 виготовив перший пароплав «Клермонт», спущений на воду в Гудзоні. У 1830-х рр. вже працювала трансатлантична пароплавна лінія. Колосальну роль в реорганізації суходільних засобів пасажирських і товарних перевезень відіграло паровозобудування. В Англії розгорнулося змагання в галузі розробки паровозів. Перший, ще недосконалий, паровоз був запропонований
1804 Р.Тревітіком. Найбільш вдалі моделі конструював протягом 1812—29 механік Г.Стефенсон. Його паровоз був використаний на першій у світі залізниці заг. користування, яку проклали з Дарлінгтона до Стоктона 1825. 1830 Г.Стефенсон завершив побудову залізниці Манчестер—Ліверпуль, після чого спочатку у Великій Британії, а потім на європ. континенті розгорнулося інтенсивне залізничне буд-во. Поява машинобудування пов’язана з винаходом 1798— 1800 токарного верстата. У 18 ст. машини виготовлялися вручну і тому навіть однотипні зразки дуже відрізнялися один від одного. Англ. механік Г.Модслі довів, що на його токарному верстаті із суппортом можна цілком точно нарізувати гвинти і гайки. Тех. стандартизація, яка з’явилася майже одночасно з верстатом Г.Модслі, дала змогу налагодити масове вир-во машин машинами. Завершення П.п. позначилося передусім на обороноздатності країн із розвинутим машинобудуванням. З’явилася можливість виготовляти нарізну зброю, яка була набагато ефективніша, ніж гладкоствольні рушниці. Кримська війна 1853—1856 довела разючу перевагу пароплавного флоту Франції і Великої Британії над парусним військ. флотом Російської імперії і нарізної зброї — над гладкоствольною. Вона доказала також, що своєчасного постачання рос. армії зброєю та боєприпасами в умовах відсутності залізниць годі було чекати. Лауреат Нобелівської премії з економіки (1972) Дж.Хікс вважав, що пром. революція (він надавав перевагу цьому терміну) відбулася б без винаходів С.Кромптона та Р.Аркрайта і була б, особливо на пізніших стадіях, точно такою, яка мала місце насправді. Визначаючи її специфіку, цей учений підкреслював, що вона знаменувала собою піднесення сучасної пром-сті, а не пром. діяльності як такої (термін «Modern Industry» запозичений з книги Дж. і Б. Хаммондів, опублікованої в Лондоні (Велика Британія) 1925). За Дж.Хіксом, умови для пром. революції склалися тоді, коли осн. капітал почав переміщуватися з узбіччя в центр бізнесової діяльності. Ха-
рактеризуючи як кустарно-ремісниче, так і мануфактурне вир-ва, учений підкреслював, що під екон. кутом зору між звичайним торгівцем і виробником продукції на ринок, який працює руками, нема різниці: їхній капітал є переважно оборотним. Сучасна пром-сть, навпаки, характеризувалася різким переважанням осн. капіталу. Вкладені в нього кошти на тривалий час іммобілізувалися, тобто вилучалися з госп. обороту. Поповнити кошти, вкладені в осн. капітал, міг фінансовий ринок, який із 2-ї пол. 18 ст. вже існував у Голландії, Великій Британії і Франції. Дж.Хікс додавав, що пром. революцію забезпечував також зв’язок між пром-стю і наукою, який з кожним десятиліттям ставав міцнішим і більш плідним. Існує думка, що одним із важливих фінансових джерел для П.п. в метрополії був вивіз капіталів з англ. колоній. Однак прискорений розвиток промисловості фабрично-заводської спостерігався в країнах, які не мали колоній (напр. у Швеції), і навпаки, не спостерігався в Іспанії або Португалії, які вивезли зі своїх колоній стільки коштів, що обвалили європ. ринок дорогоцінних металів («революція цін»). Дж.Хікс вважав, що головними чинниками пром. революції були такі: 1) формування інститутів, які захищали приватну власність і контрактні зобов’язання; 2) високий рівень розвитку внутр. й зовн. торгівлі; 3) формування ринку землі; 4) широке застосування найманої праці і неможливість використання у великих масштабах примусової праці. Торкаючися соціального боку пром. революції у Великій Британії, Дж.Хікс підкреслив, що вона покликала до життя пром. робітн. клас, який відрізнявся від наявного раніше пролетаріату тим, що мав більш регулярну зайнятість. Причина появи регулярної зайнятості була об’єктивною: залежність сучасної промсті (Modern Industry) від осн. капіталу. «Освоєння основного капіталу, перехід на нові процеси виробництва, — писав Дж.Хікс у своїй класичній праці «Теорія економічної історії» (Оксфорд, 1969), — могли бути рентабельними тільки за умови відносно
постійного завантаження потужностей. А для цього вимагалася більш-менш постійна організація, заснована на використанні більш-менш постійної робочої сили». Виникнення постійних трудових колективів на ф-ках і з-дах сприяло соціальній згуртованості робітників. Вони дістали можливість провадити переговори щодо умов праці та її оплати, використовуючи страйки як аргумент. Істор. досвід засвідчує, що П.п. можливий тільки тоді, коли сусп-во об’єктивно готове до інновацій. Не випадково батьківщиною П.п. стала Велика Британія, в якій із 2-ї пол. 18 ст. відбувався швидкий перехід від традиційного сусп-ва до сусп-ва з розвинутими ринковими відносинами, численним класом підприємців, населенням, вихованим у традиціях протестантської трудової етики, і держ. апаратом, який провадив ліберальну політику. Тільки з урахуванням цих чинників можна твердити, що в П.п., як і в переведенні всіх галузей економіки з ручної праці на машинну техніку (тобто в індустріалізації), відіграли свою роль колосальні фінансові ресурси, нагромаджені зовн. торгівлею і експлуатацією колоній. У світлі сказаного слід зробити однозначний висновок з приводу дискусій про хронологічні рамки П.п. в Рос. імперії, які точаться десятиліттями. Нема підстав датувати початок П.п. 1830-ми рр., посилаючись на створені впродовж 30-ти років (до селянської реформи 1861) окремі підпр-ва фабрично-заводського типу чи навіть цілі галузі промсті (зокрема, в Україні — цукрову або суконну). Насадження ф-к і з-дів, так само як буд-во казенних мануфактур у 1-й чв. 18 ст. з наступною передачею їх у приватні руки, проводилося д-вою в рамках політики навздогінної модернізації. Д-ва відіграла провідну роль й у створенні залізничної мережі вже після скасування кріпосного права. Враховуючи простори Рос. імперії, на це були потрібні десятки мільярдів золотих рублів. Таких коштів не було ні в самої д-ви, ні у ще нечисленного класу підприємців. Тому для буд-ва первинної залізничної мережі в
1860—70-х рр. була обрана своєрідна система фінансування: заснування приватних залізничних т-в, концесіонерами яких ставали впливові в імперському адм. апараті чиновники, з наступним розміщенням на міжнар. фінансових ринках облігаційного капіталу. Такі облігації користувалися попитом, тому що їхня доходність гарантувалася царською казною. На подібних засадах в Україні було побудовано в 1865— 69 рр. 1429 км залізниць, у 1870— 74 — 2557 км, у 1875—79 — 1307 км. За цих умов залізничне буд-во стало одним із серйозних джерел первинного нагромадження капіталу. За все відповідала казна, виплачуючи відсотки і погашення по облігаціях, які розміщувалися серед іноз. рантьє, переважно французьких. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
