ПРОДРОЗКЛАДКА, продовольча розкладка — реквізиційний спосіб заготівлі с.-г. продукції, який був запроваджений під такою офіц. назвою декретом РНК РСФРР від 11 січня 1919 й використовувався до березня 1921. В УСРР П. була запроваджена декретом ВУЦВК «Про загальнодержавний облік та розподіл продуктів і предметів домашнього господарства» від 12 квітня 1919. Тривала до встановлення нової економічної політики. У губерніях, які не виконали П., вона тривала й після запровадження продовольчого податку.
Виконанням П. займалися нар. комісаріат продовольства УСРР та Гол. управління держ. продуктообміну. Для стягнення хліба та ін. продуктів використовувалися воєнізовані продзагони робітників, військ. підрозділи ВУЧК та Червоної армії. При цьому застосовувалися різноманітні репресії (конфіскація майна й реманенту, система заручників, кругова порука, загороджувальні загони, розстріли «мішечників», арешти «саботажників» і «спекулянтів»). Після поразки денікінських військ голова РНК УСРР Х.Раковський і нар. комісар продовольства М.К.Владимиров 26 лютого 1920 підписали новий закон про хлібну розкладку в обсязі 160 млн пудів. П. поширювалася переважно на госп-ва з наділом понад 3 десятини. У випадку невиконання 50 % розкладки до встановленого терміну її стягували з усіх сел. дворів. Закон про П. 1920 передбачав вилучення 30 % її обсягу до 7 березня, наступних 25 % — до 1 травня, 35 % — до 15 червня і 10 % — до 1 липня. П. стосувалася всіх видів с.-г. продукції. Від укр. уряду вимагали щодня відправляти до Москви 100 вагонів із хлібом. 29 березня 1921 РНК УСРР видала постанову «Про зменшення зернової розкладки на врожай 1920 р.» Були звільнені від П. сел. госп-ва Волинської губернії, Катеринославської губернії, Харківської губернії та Чернігівської губернії, які виконали найбільшу частку хлібної розкладки. Решта губерній з урахуванням уже виконаних цифр розкладки мала здати по завершенні посівних робіт наступні її обсяги: Олександрівська губ. (див. Запорізька губернія) — 15 млн пудів, Полтавська губернія — 13 млн, Кременчуцька губернія — 6,5 млн, Київська губернія — 9,5 млн, Одеська губернія — 3 млн, Миколаївська губернія — 3 млн, Донецька губернія — 2,5 млн, Подільська губернія — 1,5 млн пудів. Дозволялося залишати в окремих губерніях від 10 до 25 % вилученого в заможних селян хліба для найбідніших груп села. Продуктообмін дозволявся у тих губерніях, де селянство звільнялося від розкладки. Принципи П. фактично діяли протягом 1922 — 1-ї пол. 1923,
втративши форму і методи стягнення після ухвалення декрету ВУЦВКу «Про єдиний сільськогосподарський податок» від 19 травня 1923 (див. Єдиний сільськогосподарський податок). Рецидиви П. виявилися в січні 1928, набувши форми «надзвичайних заходів» (див. Надзвичайні заходи 1927—1928). Фактична П. здійснювалася під час колективізації сільського господарства 1930—32 в УСРР. Літ.: Владіміров М. Продовольча політика радянської влади на Україні. Х., 1920; Крицман Л. Героический период Великой русской революции (опыт анализа т. н. «военного коммунизма»). М.—Л., 1926; Кондуфор Ю.Ю. Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны: В ходе проведения продовольственной политики 1918—1920 гг. К., 1964; Кульчицький С. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996; Історія українського селянства, т. 2. К., 2006. В.І. Марочко.
член редколегії, редактор ж. «Сучасність». Автор праць «Україна і українська політика Москви» (ч. 1—3, 1956, 1981, 1985), «Напередодні незалежної України» (1993), багатьох статей в укр. та іноз. періодиці. Літ.: Содоль П. Українська повстанча армія: 1943—49: Довідник. Нью-Йорк, 1994. О.С. Кучерук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОДРОЗКЛАДКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
