ПРОДЗАГОНИ, продовольчі загони — озброєні команди, створювані з робітників нар. комісаріатом продовольства РСФРР на підставі декрету Всерос. ЦВК від 27 травня 1918. Діяли разом із комітетами бідноти, а в разі
22 ПРОДОВОЛЬЧИЙ
необхідності — з підрозділами Червоної армії як надзвичайні органи нар. комісаріату продовольства РСФРР по заготівлі хліба в рамках декрету Всерос. ЦВК «Про надання Народному комісаріату продовольства надзвичайних повноважень у боротьбі із сільською буржуазією, яка переховує хлібні запаси і спекулює ними» від 18 травня 1918. Декрет забороняв селянам виходити із власним зерном на вільний ринок і зобов’язував їх продавати хліб тільки державі. Фактично ж ішла мова не про продаж, а про здавання хліба, тому що держ. розцінки багатократно поступалися ринковим цінам і не компенсували селянам витрат вирва. Оскільки селяни не бажали визнавати за д-вою права на фактичну конфіскацію їхньої продукції, рад. влада доручила реалізацію декрету про хлібну монополію робітн. П. Торкаючися запровадження держ. хлібної монополії, В.Ленін 27 червня 1918 в доповіді на конференції профспілок і фабричнозаводських к-тів Москви так роз’яснював її значення для селянина: «Хлібна монополія, але треба подумати про те, що це значить. Це значить, що всі надлишки хліба належать державі; це значить, що ні один пуд хліба, який не потрібен для підтримання його сім’ї і худоби, не потрібен йому для посіву, — що всякий зайвий пуд хліба повинен відбиратися в руки держави». Отже, мова йшла не про вказану в назві декрету міфічну «сільську буржуазію», а про «відбирання надлишків хліба», тому що д-ва оголосила їх своєю власністю. Організований у РСФРР влітку 1918 похід робітн. П. вважався надзвичайним заходом. Більшовики оголосили тоді власністю д-ви тільки «надлишки» хліба, не визначаючи їх кількісних характеристик. Незабаром, однак, наступ на село продовжився. 11 січня 1919 з’явився декрет Всерос. ЦВК про хлібну і фуражну розкладку. Він перетворював запроваджену декретом від 18 травня 1918 хлібну монополію з надзвичайного заходу на постійно діючу норму взаємовідносин між містом і селом. Визначаючи на Всерос. нараді продовольчих працівників у січні 1919 різницю
між продподатком (тобто відрахуванням завчасно встановленої кількості хліба д-ві) і продрозкладкою, заст. нар. комісара продовольства РСФРР М.Брюханов пояснив, що саме влада вважає «надлишком»: «Розкладка, подана на волость, уже сама по собі є визначенням лишків». Відповідний циркуляр від імені ЦК РКП(б) був надісланий на адресу всіх губернських к-тів партії. Продрозкладка 1919—20 в Росії і Україні стягувалася вже не робітн. П., а держ. силовим апаратом, хоча створювані з цією метою рухомі команди нерідко складалися з робітників, які набули досвід роботи в продзагонах. Літ.: Кондуфор Ю. Укрепление союза рабочего класса и крестьянства на Украине в период гражданской войны (в ходе проведения продовольственной политики 1918—1920 гг.). К., 1964; Кульчицький С. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя (1919— 1928). К., 1996. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОДЗАГОНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
