«ПРОДАМЕТА» («Продамет»), Товариство для продажу виробів російських металургійних заводів — одне з найбільших монополістичних об’єднань Російської імперії. На момент створення у 1902 до складу «П.» увійшло 14 металургійних з-дів, більшість з яких (11) знаходилися на укр. території (зокрема, Південнорос. Дніпровське т-во, РосійськоБельгійське, Брянське і Донецько-Юр’ївське т-ва, «Провіданс» та ін.). Фінансувалася «П.» найбільшими франц., нім., бельг. та рос. банками. Організація синдикату «П.» поклала початок процесу синдикування в усіх галузях пром-сті, що було зумовлене суттєвими змінами галузевої структури пром-сті, поширенням акціонер-
ного підприємництва, посиленням концентрації вир-ва та капіталу. За рівнем концентрації пром. капіталу на поч. 20 ст. Рос. імперія посіла перше місце у світі. Більшість провідних синдикатних об’єднань Рос. імперії засновувалися в Україні. Утворення синдикатів на укр. територіях імперії розпочалося в металургійній пром-сті. Важливим чинником синдикування пром-сті була необхідність максимізації доходів пром. підпр-в за рахунок зниження торг. посередницьких витрат (у Рос. імперії, на противагу країнам Заходу, торг. прибуток був вищим за виробничий). Створення «П.» як спеціалізованої орг-ції заготівлі та гуртової торгівлі мало на меті ліквідацію конкуренції у сфері закупівлі сировини і збуту шляхом встановлення контролю над ринком та отримання монопольно високих прибутків. Сприяла процесу синдикування держ. політика митного протекціонізму, що виявлялося, зокрема, у стимуляції процесу монополізації шляхом надання казенних замовлень, монопольного права на здійснення певних видів діяльності, урядових гарантій щодо дивідендних виплат акціонерним товариствам, пільг при реєстрації та оподаткуванні, прямого субсидування тощо. «П.» сформувалася як складне синдикатське об’єднання на підставі низки сепаратних угод про збут окремих видів металургійної продукції між найбільшими підпр-вами Рос. імперії (а пізніше — і Царства Польського). За орг. формою «П.» становила синдикат, проте на практиці її функції були значно ширшими: окрім торговельно-посередницької діяльності, вона здійснювала активну політику монополізації контролю за умовами вир-ва та збуту товарів контрагентами. Із метою встановлення монопольно високих цін синдикатом було введено систему квот, що визначали частку окремих підпр-вучасників «П.» в заг. обсязі збуту металопродукції. Перевищення визначених квот каралося штрафами. Проте створення «П.» не зменшило конкуренції як усередині синдикату, так і на ринку металургійної продукції загалом.
Незважаючи на те, що синдикат був створений в організаційно-правовій формі акціонерного т-ва відкритого типу (формально надавалося право вільного біржового обігу акцій та продажу їх стороннім особам), згідно із сепаратною угодою акціонери не мали права відчуження власних акцій під загрозою штрафу. У випадку виходу із синдикату контрагенти зобов’язані були реалізувати свою частку акцій ін. учасникам т-ва. Для управління процесом залучення та розподілу замовлень на виготовлення металургійної продукції між учасниками синдикату територія Рос. імперії була поділена на 13 районів, у кожному з яких були створені місц. контори, що здійснювали оперативне управління діяльністю синдикату на місцях. Зокрема, такі контори діяли в Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ). До функцій місц. контор належали розподіл замовлень між контрагентами відповідно до встановлених квот, контроль за дотриманням норм сепаратної угоди, здійснення розрахунків зі споживачами. 1909 підпр-ва синдикату постачали на ринок 60 %, 1912—13 — понад 85 % обсягів загальноімперського вир-ва чорної металургії. 1914 синдикат об’єднав бл. 90 % металургійних компаній Рос. імперії, серед яких були комбіновані підпр-ва, що володіли з-дами, рудниками, кам’яновугільними шахтами. Окремі учасники «П.» входили до складу ін. синдикатів: «Продвугілля», «Продвагон», «Проволока». Монопольна політика «П.» стала однією із причин т. зв. металевого голоду 1910—14. 1916 «П.» була введена до складу урядового Металургійного к-ту, в результаті чого синдикату було надано виключне право на здійснення обліку та централізованого розподілу казенних замовлень на виготовлення металовиробів. 1918 «П.» була націоналізована рад. урядом. Літ.: Циперович Г. Синдикаты и тресты в России. М., 1927; Грановский Е. Монополистический капитализм в России. Л., 1929; Лященко П.И. Из истории монополий в России. В кн.: Исторические записки, т. 20. М.—Л., 1946; Цукерник А.Л. Из истории монополизации железного рынка. Там само, т. 42. М., 1953; Гефтер М.Я. Ца-
ризм и монополистический капитал в металлургии Юга России до Первой мировой войны. Там само, т. 43. М., 1953; Шполянский Д.И. Монополии угольно-металлургической промышленности Юга России. М., 1953; Цукерник А.Л. Синдикат «Продамет». М., 1958. Н.А. Супрун.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПРОДАМЕТА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
