ПРИДНІСТРОВСЬКА МОЛДАВСЬКА РЕСПУБЛІКА (ПМР; Придністров’я) — самопроголошена д-ва, не визнана у світі; територія не контролюється владою Республіки Молдова, хоча де-юре входить до її складу. Після укладання Бухарестського мирного договору 1812 обидва береги Дністра в його нижній течії належали Рос. імперії: лівий входив до Херсонської губернії, правий — до Бессарабської губ. Під час Першої світової війни Придністров’я було прифронтовою територією. 1917 під впливом Лютневої революції 1917 в Росії на території Придністров’я діяли Ради робітн. і солдатських депутатів, комісари Тимчасового уряду, прибічники Української Центральної Ради, монархісти (які згодом створили добровольчий корпус під Яссами; Румунія), більшовицькі орг-ції, що захопили контроль над Радами робітн. і солдатських депутатів. У грудні 1917 Румунія ввела війська в Бессарабію. Більшовики за підтримки малочисельних військ. підрозділів намагалися чинити опір (див. Румчерод), але змушені були відступити на лівий берег Дністра. У січні 1918 проголошено Одес. Рад. Республіку, до складу якої включили Херсон. губ., частину Таврійської губернії та Бессарабську губ. У Тирасполі влада перейшла до більшовиків, укр. Раду було розігнано, а укр. полк роззброєно. Але довго більшовики не протрималися, у березні 1918 німці ввійшли в Одесу. На всій території Придністров’я був встановлений нім. окупаційний режим, який проіснував до листопада 1918. Наприкінці 1918 — на поч. 1919 РСЧА за підтримки партизанів очистила від нім. військ, а також військ Антанти пд. України. 5 травня 1919 в Одесі була проголошена Бессарабська Рад. Соціаліст. Республіка. До її складу увійшли райони Тираспільського пов. Херсон. губ., Балтського й Ольгопільського повітів Подільської губернії. Столицею тимчасово став Тираспіль, тут почалося формування Бессарабської армії та органів управління Республікою. Але антирад. сел. виступи та наступ Збройних сил Півдня Росії поклали край спробам
499
ПРИДНІСТРОВСЬ
st hi
or o y. rg a .u
/
500 ПРИДНІСТРОВСЬ
більшовиків встановити в Придністров’ї рад. владу. 1920 Червоній армії вдалося відновити рад. владу на пд. України: Придністров’я увійшло до складу УСРР. Бессарабія залишилася у складі Румунії. Більшовики не полишали надії повернути Бессарабію до складу Рад. д-ви, тому 12 жовтня 1924 було прийняте рішення створити на території Придністров’я Молдав. Автономну Соціаліст. Рад. Республіку у складі УСРР. 1940 СРСР приєднав Бессарабію, таким чином повернувшись до кордонів Рос. імперії по р. Прут (прит. Дунаю). Придністров’я було використане як плацдарм для створення разом із центр. частиною Бессарабії Молдав. РСР, натомість Україні віддали південну та північну частини Бессарабії. Із 14-ти районів Молдав. Автономної РСР 6 районів передали Молдав. РСР, а 8 — залишили Україні (54,12 % території Молдав. Автономної РСР). Зовсім не були враховані етнічні особливості Придністров’я, де молдов. населення було меншістю, а укр. і рос. населення становило 61 %. 1941—44 територія Придністров’я була окупована нім. та румун. військами, із дозволу нім. командування румунами було створене адм.-тер. утворення — Трансністрія. 1944 територія Придністров’я була звільнена від нім. та румун. військ. Упродовж 1944—55 економіка регіону відновлювалася. 1946—47 населення зазнало масового голоду. В період 1960—80-х рр. відбулися важливі процеси індустріалізації регіону. В ці роки практично були створені осн. підпр-ва, які визначають спеціалізацію економіки ПМР в міжрегіональному та міжнар. розподілі праці. У Придністров’ї про ідею автономії згадали наприкінці 1980-х рр., коли в СРСР стали відчутними відцентрові тенденції. Каталізатором відокремлення було мовне питання: російськомовне Придністров’я дуже болісно відреагувало на ухвалення молдав. парламентом у серпні 1989 закону про держ. статус молдов. мови та її повернення до лат. графіки. На поч. 1990-х рр. серед політ. верстви Молдови бу-
Придністровська Молдавська Республіка. Купюра номіналом у 50 рублів. 2000. Аверс.
ли поширені прорумун. настрої, існувала ідея об’єднання Молдови та Румунії в єдину д-ву. Ця ідея була неприйнятною для політ. сил придністровського регіону. Етнічно-мовний склад Придністров’я істотно відрізнявся від загальномолдавського, тут молдовани не становили більшості, натомість значну частину населення складали українці та росіяни. Крім того, існував конфлікт інтересів політ. еліти центру Молдови та місц. політ. еліт, що виник внаслідок перебудови СРСР та Молдав. РСР зокрема. Відтак екон. інтерес місц. еліти в продовженні співпраці з Росією та Україною, на відміну від прагнення молдов. влади до поглиблення співпраці з Румунією, ідеологічно підкріплений мовним протистоянням, став наріжним каменем конфлікту. 2 вересня 1990 в Тирасполі на 2-му Надзвичайному з’їзді депутатів усіх рівнів Придністров’я проголосили Придністровську Молдав. РСР (із 5 листопада 1991 — ПМР), а вже в листопаді в Дубоссарах, де кишинівський загін міліції особливого призначення намагався взяти під контроль міст через Дністер, пролилася перша кров. Прийняття Молдовою Декларації незалежності, в якій було засуджено пакт Молотова—Ріббентропа, дало придністровцям підстави заявити про незаконність створення Молдав. РСР в кордонах 1940. Осн. полем боротьби в придністровському конфлікті влітку 1992 стало місто Бендери, де вирішальну роль відіграло втручання на боці ПМР рос. 14-ї армії. Зрештою, 21 липня 1992 між Молдовою та Росією було підписано Угоду про принципи врегулювання конфлікту в Придністров’ї. ПМР має держ. органи влади: парламент (Верховна Рада), президента ПМР, уряд, мін-во за-
кордонних справ, академію наук, а також власну грошову одиницю, органи правопорядку та збройні сили. Крім того, на території ПМР розташов. Оперативна група рос. військ у кількості бл. 2 тис. осіб. Стверджується, що їхнім осн. завданням є охорона військ. арсеналів, які залишились від Радянської армії в с-щі Колбасна. 2000 на міжнар. саміті в Стамбулі Росія зобов’язалася вивести це угруповання до кінця 2004, але свого зобов’язання не виконала й досі. Також рос. війська на території ПМР представлені миротворчими підрозділами чисельністю бл. 300 осіб, які здійснюють контроль за мирним процесом у зоні молдовсько-придністровського конфлікту. Офіц. особами ПМР проголошується та здійснюється всебічна орієнтація на Росію в будьяких питаннях зовнішньополіт. діяльності. ПМР є активним учасником пророс. орг-ції СНД-2. У рамках цієї співдружності, згідно з домовленостями червня 2006, ПМР планує брати участь у створенні колективних збройних миротворчих сил СНД-2 (разом з Абхазією та Пд. Осетією). Осн. частина території ПМР, за винятком міста Бендери, лежить на лівому березі Дністра. На 2011 р. кілька сіл на правому та лівому берегах Дністра, що входили до ПМР на момент проголошення незалежності, контролюються Молдовою. До 2002 ПМР складалася з 5-ти адм. р-нів і 2-х міст центр. (респ.) підпорядкування. За результатами адм.-тер. реформи 2002, ПМР ділиться на 5 адм. р-нів і 4 самоврядних міста: Тираспіль, Бендери, Рибницю, Дубоссари. Етнічний склад: молдовани — 31,9 %, росіяни — 30,3, українці — 28,8, болгари, євреї, гагаузи, німці та ін. — 10 %. Осн. частина віруючих — правосл. християни (Московського патріархату). Більша (69 частина населення мешкає в містах. Гол. складові пром-сті — легка (40,8 %), харчова (31,1) та важка (28,1 %). Найбільші центри пром. вир-ва — Тираспіль, Бендери, Рибниця. Основа енер-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// єдність рос. («русского») народу від Карпат до Далекого Сх. та політично орієнтувалися на Російську імперію. Видавалася з 29 (16) вересня 1909 у Львові рос. мовою за негласної фінансової підтримки (14 тис. рублів на рік напередодні Першої світової війни) рос. уряду, який фінансував при посередництві «Галицко-русского благотворительного общества» в Санкт-Петербурзі діяльність русофільських орг-цій у межах Австро-Угорщини. Видавець — «Русское издательское общество во Львове». Редактори — І.Гриневецький (1909—10), С.Лабенський (1910—14). Із початком Першої світової війни закрита. Відновлена 23 (10) серпня 1914 в Києві як тимчасовий щотижневий орган «Карпато-русского освободительного комитета» (два номери вийшли в Києві, один — у Бродах, редактор — С.Лабенський). Із 25 (12) вересня 1914 до червня 1915 знову щоденно виходила у Львові як орган «Русской народной организации» (редактори — М.Гнатишак та Ю.Яворський, із 6 листопада (24 жовтня) 1914 — одноосібно останній), на що отримувала від рос. уряду щомісячну пряму субсидію в розмірі 5 тис. рублів. У липні—серпні 1915 щоденно видавалася в Києві під редакцією Ю.Яворського. Відновлена у Львові 25 грудня 1918 і виходила до 12 вересня 1921 — як орган «Русского исполнительного комитета во Львове», редактор-видавець — К.Вальницький. Літ.: Русский народный совет. VI. «Прикарпатская Русь», 1915, 22 мая; Чикаленко Є. Щоденник (1907—1917). Львів, 1931; Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. М., 2000; Москвофільство: Документи і матеріали. Львів, 2001. В.Б. Любченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРИДНІСТРОВСЬКА МОЛДАВСЬКА РЕСПУБЛІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
частина населення мешкає в містах. Гол. складові пром-сті — легка (40,8 %), харчова (31,1) та важка (28,1 %). Найбільші центри пром. вир-ва — Тираспіль, Бендери, Рибниця. Основа енер- 