ПОХИЛЕВИЧ Дмитро Леонідович (23.09.1897—28.05.1974) — історик. Д-р істор. н. (1951), професор (1953). Засл. діяч н. і т. УРСР (1974). Н. в с. Водотиї (нині село Брусилівського р-ну Житомир. обл.) в сел. родині. 1918 закінчив Коростишівську вчительську семінарію, 1924 — Київ. ін-т нар. освіти. 1921—28 — сільс. учитель, працівник у керівних органах нар. освіти, викладач технікуму на Київщині. 1929—33 – аспірант при ВУАН у Києві та Харкові, водночас перебував на адміністративно-наук. роботі. 1933 — директор Науково-дослідного інституту історії української культури імені академіка Д.Багалія в Харкові, 1934 звільнений з цієї посади та виключений із КП(б)У за «втрату більшовицької пильності в боротьбі з націоналістичними елементами» в ін-ті, перебував у Вятському концтабо-
рі на лісорозробках як робітник і статистик. Згодом викладав у вузах РСФРР/РРФСР — в Арзамаському вчительському інституті (1935—37), Свердловському (1940—44) і Ярославському (1944—45) пед. ін-тах. 1938—40 репресований за сфальсифікованим звинуваченням у «шпигунстві на користь Польщі». Від листопада 1945 до кінця життя працював у Львів. ун-ті як зав. кафедри історії середніх віків (до 1949), доцент кафедри історії Стародавнього світу і середніх віків (1949—52), зав. кафедри історії пд. і зх. слов’ян (1952— 73), професор цієї ж кафедри (1973—74). Дослідницьку діяльність розпочав із вивчення участі армії і флоту в революції 1917 в Україні, потім предметом його наук. зацікавлень були аграрні відносини в Речі Посполитій 16—18 ст. Канд. дис. на тему: «Аграрна реформа Сигізмунда Августа в історичній літературі» (1942), докторська дис. на тему: «Державні селяни західних воєводств Великого князівства Литовського в 16—18 ст.» (1951). Автор понад 110-ти наук. праць, зокрема: монографій «Крестьяне Белоруссии и Литвы в ХVI—ХVIII вв.» (Львів, 1957) та «Крестьяне Белоруссии и Литвы во второй половине ХVIII в.» (Вільнюс, 1966), фундаментального дослідження «Землеустройство и поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в ХVI—ХVII вв.» (В кн.: Материалы по истории земледелия СССР: Сборник 1. М., 1952), публікацій джерел «Чорноморська фльота 1917 р.» («Архів Радянської України» (Х.), 1932, № 4—5), «Армія на Україні від Лютого до Жовтня» (Там само, 1933, № 7—8). Автор невиданої монографії «Нариси з історії селян України, Білорусії і Литви в ХIV—ХVI ст.» Гол. редактор міжвузівського наук. збірника «Українське слов’янознавство» (1970—73). Почесний д-р ун-ту ім. М.Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща; 1970). Бібліогр.: В кн.: Центральна і Східна Європа в ХV—ХVIII століттях: Питання соціально-економічної та політичної історії: До 100-річчя від дня народження професора Дмитра Похилевича. Львів, 1998.
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht :// маршрутів переправки людей, канали перетинання кордонів. Роботу оперативного штабу з підготовки кадрів і мережі нелегальних переходів в Україну очолював Я.Гайвас, який із липня 1940 був призначений провідником Крайової екзекутиви ОУН на зх. укр. землях. Після нападу нім. армії на СРСР і початку відступу рад. армії компактні групи членів ОУН рушили на схід із різних країн Європи. Провідником ОУН на сх. і центр. укр. землях і заст. голови Проводу укр. націоналістів був призначений О.Кандиба (О.Ольжич). Першим важливим проміжним центром на шляху мобілізованих для переправки на схід членів похідних груп став Краків, де тоді розташовувалася штаб-квартира ОУН. Згодом епіцентр дій ОУН перемістився у Львів, у якому при Крайовій екзекутиві ОУН на зх. укр. землях почала діяти референтура сх. і центр. укр. земель (ін. назва — референтура Сходу), котра безпосередньо координувала процес висилки похідних груп у Центр. та Сх. Україну. Тут відбувалися концентрація й перегрупування кадрів ОУН, остаточно формувався склад похідних груп та визначалися їхні маршрути. Спершу роботою референтури керував особисто О.Ольжич. Після його від’їзду зі Львова далі на схід кер-во референтурою деякий час здійснював Я.Шумелда, згодом — А.Добрянський. Уже в перші тижні війни референтура сх. і центр. укр. земель спрямувала на схід кількасот членів ОУН. Загалом протягом липня—грудня 1941 лише безпосередньо через Львів було відправлено понад 850 осіб. Разом з ін. учасниками похідних груп, рух яких окремо координувався через зв’язкових, у центр. та сх. укр. землі було направлено бл. 1,6 тис. активістів. Серед них були такі відомі члени ОУН, як О.Ольжич, О.Сеник-Грибівський, М.Сціборський, М.Капустянський, О.Бойдуник, Я.Гайвас, Б.Коник, Я.Шумелда, К.Мельник, М.Михалевич, О.Лащенко, О.Штуль-Жданович, О.Теліга, М.Теліга, І.Рогач, І.Рошко-Ірлявський, О.Чемеринський, П.Олійник, У.Соколовський, П.Тимощук, В.Яхно, Р.Фодчук, В.Починок, М.Суховерський та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОХИЛЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
