Термін «постіндустріальне суспільство» був уведений до наук. обігу 1974 амер. політологом Д.Беллом. На його думку, сусп-во досягає постіндустріальної стадії розвитку, коли трансформуються основи його вироб. діяльності, тобто замість сфери матеріального пром. і с.-г. вир-ва під впливом науково-тех. прогресу пріоритетною стає сфера інформаційного обміну та широкого надання різноманітних послуг. Соціолог А.Тоффлер назвав цей період в історії людства, який розпочався приблизно в 2-й пол. 1970-х рр., «футурошоком». Тобто таким станом свідомості, коли вона не встигає пристосовуватися до миттєвої швидкості радикальних змін. Одним із фундаторів ідеї «постіндустріального суспільства» є В.Вернадський, який розробив теорію ноосфери як результату людської істор. діяльності. Філософія історії стоїть на позиціях, що ідея «постіндустріального суспільства» кореспондується з уявленнями давньогрец. філософів про «золотий вік» історії. Цей напрям тлумачення терміна «постіндустріальне суспільство» пов’язаний з утопічними соціальними вченнями. У 2-й пол. 20 ст. поширювалися уявлення про «межі розвитку», зумовлені дефіцитом планетарних і людських ресурсів, та про «сталий розвиток». На думку соціальних філософів, гармонійний сталий розвиток має забезпечити постіндустріальний уклад економіки. Концепція «постіндустріального суспільства» як результат міждисциплінарних досліджень
істориків, філософів, соціологів, політологів розробляється донині. Відповідно до її уявлень всесвітня історія умовно поділяється на: 1) доіндустріальну стадію розвитку, коли мускульна сила людини і тварин була визначальним фактором вир-ва; 2) індустріальну, коли спочатку парова, а потім електрична техніка стала осн. продуктивною силою; 3) постіндустріальну стадію розвитку, пов’язану з перетворенням на гол. вироб. силу людського розуму, в результаті чого, зокрема, відбувається стрімкий розвиток нанотехнологій. П.с. властиве широке використання інформації в різних сферах сусп. відносин. Упродовж 1990-х рр. втіленням цієї тенденції стала всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет. Ознакою П.с. є урбанізація, завдяки якій 2010 вперше в людській історії в глобальному масштабі кількість мешканців міст перевищила кількість жителів сіл. Історично нерівномірний розвиток різних країн, регіонів, цивілізацій є причиною суперечливого розвитку П.с. Провідні індустріальні країни займають провідні позиції в розвиткові новітніх технологій, починаючи від генної інженерії і до комп’ютерного дизайну. Проявом розвитку П.с. став перехід 1984 НьюЙоркської біржі на систему електронних торгів. На поч. 21 ст. масштабною стала практика використання роботів, а також суперпотужних комп’ютерів із метою обслуговування фінансового ринку акцій. Однак виключення людини із процесу прийняття тактичних і стратегічних рішень підвищує ступінь ризиків та вносить дисбаланс у сусп. розвиток. Свідченням цього стала світ. екон. криза 2008—10. Унаслідок цього «зразкова» постіндустріальна д-ва, якою на межі 20—21 ст. стали США, почала активно підтримувати індустріальні сектори економіки. Більшість країн світу, включно з Україною, перебувають на стадії індустріального або аграрно-індустріального суспільно-істор. розвитку. Становлення глобального П.с. ускладнюється екологічною кризою, загостренням боротьби за перерозподіл невідтворюваних природних ресурсів, демографічним вибухом у найбідніших кра-
їнах світу. Ключовим питанням залишається використання енергетичної сировини індустріальної епохи — вугілля, нафти та газу. Внаслідок цього енергетична основа інформаційного П.с. залишається обмеженою ресурсним потенціалом. Дефіцит енергетичних ресурсів автоматично повертає «постіндустріальне суспільство» до попередніх етапів істор. розвитку. У 1-му десятилітті 21 ст. тривав процес регіональної диференціації різних моделей сусп. розвитку. Тому термін «постіндустріальне суспільство» залишається інтелектуальним інструментом футурологів, заклопотаних пошуком моделей гармонізації міжреліг., міжцивілізаційних, міждерж. відносин та подолання кризових явищ. Літ.: Кремень В.Г. та ін. Україна: Альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. К., 1996; Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. М., 1999; Тоффлер А. Футурошок. СПб., 1997; Хоникат Дж. Использование Интернет. К., 1998; Тоффлер А. Нова парадигма влади: Знання. Багатство. Сила. К., 2008. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
