ПОСАДСЬКІ ЛЮДИ — соціальна категорія населення рос. міст, а також жителів приміських слобід, передмість — подолів/посадів (торгово-ремісничих дільниць, які перебували за межею міських укріплень) у 15—18 ст. На укр. землях категорія «посадські люди» переважно згадувалася в 2-й пол. 17 — 18 ст. у Слобідській Україні та, частково, Лівобережній Україні. У міських дільницях, де компактно проживали П.л., формувалися самоврядні територіальні спільноти з відповідними інститутами місц. самоврядування (очолювані посадником, старостою). Останні представляли інтереси П.л. у відносинах з місц. та держ. владою, а також відповідали за належне виконання визначених для даної громади повинностей і податків. У ході еволюції вказаної категорії міської людності, яка переважно включала ремісників і торгівців, з-поміж П.л. виокремилися заможні купці (звані гостями). У 18 ст. до категорії «посадські люди» вже зараховувалися лише міські низи, які в подальшому стали іменуватися заг. назвою «міщани», а терміни «посад» та «посадські люди» вийшли з ужитку. Літ.: Смирнов П.П. Посадские люди и их классовая борьба до середины 17 века, т. 1—2. М.—Л., 1947—48; Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII—XVIII вв. Х., 1964; Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1990; Українська народність: Нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. К., 1990. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСАДСЬКІ ЛЮДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
