ПОРИК Василь Васильович (псевдоніми — Базіль, Борик, Громовий; 17.02.1920—22.07.1944) — учасник руху Опору у Франції в роки Другої світової війни. Нац. герой Франції (1964), Герой Рад. Союзу (1964; посмертно). Н. в с. Соломірка (нині с. Порик Хмільницького р-ну Він. обл.) у сім’ї селянина. 1938 закінчив Бобринецький с.-г. технікум (Кіровогр. обл.) і став курсантом Одес. військ. піх. уч-ща. Згодом переведений в Охтирське, а потім — у Харків. піх. військ. уч-ще, яке закінчив у званні лейтенанта (1941). На початку Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 перебував у складі Шостої армії Південно-Західного фронту. Восени 1941 пораненим потрапив у полон і був відправлений до табору примусової праці Бомон в м. Артуа (департ. Па-де-Кале, Франція). Перебуваючи на посаді старшого наглядача, очолив підпільну табірну орг-цію «Група радянських патріотів», створену в жовтні 1942 та скеровував дії підпілля. На території табору було створено 11 диверсійних груп і бойовий загін із 12-ти осіб. Група саботувала роботи на шахтах компаній «Дурж», «Парізьєн», «Ескарпель». Підпільники пускали під укіс нім. ешелони, знищу-
вали гітлерівських солдат та офіцерів, руйнували залізничне полотно, пошкоджували лінії телеграфного й телефонного зв’язку. П. встановив зв’язок з учасниками франц. руху Опору. 15 березня 1944 П. здійснив втечу з табору, переховувався в м. Дрокуре (околиця м. Ланс, Франція). П. входив до кер-ва франц. штабу руху Опору на пн. Франції. Мав конспіративні квартири в селищах шахтарів Льєвен, Біллі-Монтіньї, Енан-Льєтар, Билигране. У ніч на 22 квітня 1944 підпільний загін під командуванням П. розгромив табір Бомон і звільнив усіх полонених. В одному з боїв П. було поранено, схоплено й ув’язнено у фортеці Сен-Нікезі м. Аррас, однак він знову здійснив втечу. 22 липня 1944 при виконанні бойового завдання П. потрапив у засідку й був захоплений, того ж дня розстріляний. Похований у м. Енан-Льєтар (нині Енан-Бомон-СД, Франція). Його ім’я висічене на стіні Арраської фортеці серед ін. імен учасників руху Опору. 18 лютого 1968 в м. Енан-Льєтар (Франція) на могилі П. встановлено пам’ятник, створений київ. скульпторами. Літ.: Сгибнев А. Спасибо, солдат! М., 1961; Колодний Б., Ласков М. Людина з легенди. К., 1965; Гладкий С.П. Русский из Дрокура. Л., 1966; Клоков В. та ін. Далеко від Батьківщини. К., 1968; Колодний Б. Троянди на граніті. К., 1970; П’єррар А. Юнак з трояндою. К., 1971; Против общего врага: Советские люди во французском движении Сопротивления. М., 1972; Легендарний Базіль: Фотонарис. Одеса, 1974; Підласко Т. Меморіальний музей В.В. Порика. Одеса, 1978; «ВИЖ», 1965, № 7; Шумихин В.С. Подвиг героев Советского Союза, т. 2. М., 1988; Овеянные славой имена: Герои Советского Союза, уроженцы Винниччины. Одесса, 1989; Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941—1945: Люди. События. Факты: Справочник. М., 2000; Лисенко О. Українці у французькому Русі Опору в роки Другої світової війни. «Діалог: Україна і Франція», 2002, № 2. М.К. Лобода.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОРИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
