ПОПОВИЧ Павло Романович (05.10.1930—30.09.2009) — льотчик-космонавт, генерал-майор авіації (1976). Двічі Герой Рад. Союзу (1962, 1974). Канд. тех. н. (1971). Н. в м. Узин (нині місто Білоцерківського р-ну Київ. обл.) в сім’ї кочегара. 1947 закінчив 7 класів і ремісниче уч-ще в Білій Церкві, 1951 — Магнітогорський індустріальний технікум, 1954 — військ. авіац. уч-ще та Центр. авіаінструкторські курси вдосконалення офіцерського складу Військово-повітряних сил, 1968 — Військово-повітряну інженерну академію ім. М.Жуковського. Із 1960 П. — у загоні космонавтів, входив до групи підготовки перших 6-ти космонавтів СРСР. Став 4-м в СРСР та 5-м у світі космонавтом. Пілотований П. косміч. корабель «Восток-4» 12— 15 серпня 1962 здійснив перший у світі груповий політ (3 доби) з кораблем «Восток-3» (космонавт А.Ніколаєв). Як командир косміч. корабля, спільно з космонавтом Ю.Артюхіним, 3—19 липня 1974 здійснив довготривалий політ на «Союзі-14» (16 діб) й косміч. орбітальній станції «Салют-3». За час польоту екіпаж виконав велику програму біологічних досліджень та експериментів. На той час «Салют» — одна із серії довготермінових орбітальних станцій, що призначалися для проведення багатопланових наук. досліджень Землі, навколоземного простору та далекого космосу, науково-тех., медико-біологічних і технологічних досліджень. Значну частину складали дослідження на замовлення воєнно-промислового комплексу СРСР. 1982 вийшов зі складу групи космонавтів СРСР, призначений заст. начальника Центру підготовки космонавтів із науково-випробувальної та дослідницької роботи. Від 1989 — президент
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
Асоціації музеїв космонавтики Росії, від 1999 — президент Укр. союзу космонавтів. Працював головою ради директорів Держ. ін-ту земельнокадастрових зйомок (Всерос. ін-т с.-г. аерофотогеодезичних досліджень; РФ). 1999 його іменем названа одна з малих планет Сонячної системи, його ім’я також має один із гірських хребтів у Антарктиді. Був головою Координаційної ради укр. громад. орг-цій РФ, президентом моск. т-ва укр. к-ри «Славутич», Полтав. земляцтва міста Москви та Клубу космонавтів-українців у РФ, почесним членом Земляцтва донбасівців Москви. Ініціював створення Бки укр. літератури в Москві. Обирався депутатом ВР УРСР 6—10-го скликань (1964— 88). Почесний громадянин міст Калуга, Магнітогорськ, Гур’єв, Южно-Сахалінськ, Ковров (РФ), Полтава, Запоріжжя, Біла Церква, Васильків (Україна), Торговище (Болгарія). Похований на Троєкуровському кладовищі у Москві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Попович Павло Романович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
