ПОПОВ Павло Миколайович (28 (16).07.1890—04.04.1971) — літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист, критик та бібліограф. Чл.-кор. АН УРСР (1939). Д-р філол. н. (1946). Н. в с. Черепівка Путивльського пов. Курської губ. (нині с. Миколаївка Буринського р-ну Сум. обл.). Середню освіту здобув у Рильському духовному уч-щі (1904) та Курській духовній семінарії, навч. також у Курській рисувальній школі. 1910 вступив на історико-філол. ф-т Варшавського ун-ту, через рік продовжив навчання на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. У студентські роки збирав фольклорний матеріал Сумщини, проводив н.-д. роботу, перша наук. праця — «Малоизвестное сочинение Иоанникия Галятовского» (К., 1915). Після закінчення Київ. ун-ту (1916) вступив до аспірантури, працював у Київ. залізничному уч-щі, Рос. муз. т-ві, г-зії при Київ. консерваторії (1917—22). Одночасно 1919—23 вчителював у с. Черепівка, досліджував місц. фольклорні матеріали. На їх основі видав «Діалектологічні спостереження на північно-східному кордоні України» (1926), склав етногр. та діалектологічну карту Путивльського пов. Із 1920 працював позаштатним співробітником УАН, одночасно — завідуючий Відділом письма і друку Лаврського музею та Портретною галереєю Київського держ. культурно-істор. заповідника (із 1923). Старший наук. співробітник УАН, працював у комісіях академії наук з літератури та мист-ва, укр. писемності періоду феодалізму, давньої укр. письменності, археографічній, етнографічній, діалектологічній та ін.; керівник відділу рукописів Всенар. б-ки при ВУАН (1929— 34), професор Київ. худож. ін-ту (1928—30), із 1934 — професор кафедри історії укр. літератури Київ. ун-ту, викладач давньої укр. літ-ри та укр. і рос. фольклору Київ. пед. ін-ту (1935—40).
/
424 ПОПОВИ
М.В. Попович.
Член редколегій підготовки академічного видання «Повного зібрання творів Т.Г. Шевченка в десяти томах» та «Історії українського мистецтва в шести томах». 1938—71 — співробітник Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН УРСР, зав. відділу фольклору, член Спілки письменників України (1939). Наук. праці присвячені творчості Т.Шевченка («Шевченко — народна творчість» (1952) та ін.), Г.Сковороди («Григорій Сковорода: Життя і творчість» (1960, 1969) та ін.), історії книгодрукування («Друкарство, його початки і поширення в Європі» (1925) та ін.), історії й теорії фольклору («Про деякі питання теорії народно-поетичної творчости»; 1955), мистецтвознавства («Матеріали до словника українських граверів»; 1926), проблемам міжнар. культ. зв’язків, біографістики (праці про А.Кримського, М.Максимовича, О.Потебню, А.Лободу, Ю.Соколова та ін.), автор багатьох ін. праць з історії укр. к-ри. П. у м. Київ. Праці: Замітки до історії українського письменства XVII—XVIII вв. К., 1923; До історії друкарства в давній Польщі. К., 1926; Початковий період книгодрукування у слов’ян. К., 1958; Розвиток української фольклористики: Зародки вивчення староруської і української народної поетичної творчості з найдавніших часів до початку ХIХ ст. К., 1958; Шевченко і Київський університет. К., 1964. Літ.: Білецький О.І. та ін. Павло Миколайович Попов. К., 1961; Павло Попов. В кн.: Письменники Радянської України (1917—1987). К., 1988; Охріменко П.П. Вшанування пам’яті Павла Попова. «Народна творчість та етнографія», 1990, № 6; Юзвенко В.А., Фоменко В.М. Наукові надбання П.М. Попова. Там само; Видатні вчені Національної академії наук України: Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України імені В. Вернадського (1918—1998): Путівник. К., 1998. В.П. Швидкий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Попов Павло Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
