ПОНОМАРЕНКО Євген Порфирович (09.03(24.02).1909—04.08. 1994) — актор, засл. арт. УРСР (1940), нар. арт. Узбецької РСР
tp ht :// ком, О.Ільченком, М.Зарудним та ін.; на одес. сцені — з режисерами М.Терещенком та І.Юхименком, у Києві — із Г.Юрою. За все життя зіграв бл. 150 ролей. Знявся в кінофільмах: Левко («Кармелюк», Одес. кіностудія худож. фільмів, 1938), Андрій Яценко («Нескорені», 1945), Верба («Калиновий гай», 1953), Садаклій («Іванна», 1960; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1971). П. у м. Київ. Літ.: Левада О.С. Драми і комедії. К., 1967; Сидоренко З.Д. Євген Пономаренко. К., 1977. М.В. Юр.
418 ПОНОМАРЬОВ
С.І. Пономарьов.
(1944), нар. арт. УРСР (1951), нар. арт. СРСР (1960). Н. в м. Херсон. Творча діяльність П. розпочалась восени 1926 в Одесі як актора-стажиста Укр. держ. драми (нині Укр. музично-драм. театр), де він закінчив драм. студію в Л.Гаккебуш та В.Василька (1928) і працював до 1936. Перша роль — у мелодрамі «Дорогою ціною» І.Тогобочного (Щоголіва). На одес. сцені зіграв Нейфаха («Комсомольці») та Жана Жірардена («Невідомі солдати»), Дуньдю («Постріл» О.Безименського), Олексія («Єгор Буличов» Максима Горького), Василя («Пошились в дурні» М.Л.Кропивницького), Куця («Лісова пісня» Л.Українки), Груміо («Приборкання непокірної» В.Шекспіра), Кноріса («Загибель ескадри»), Васю («Платон Кречет»; обидві — О.Корнійчука), Гайдамаку («Гайдамаки» Л.Курбаса) та ін. На одес. сцені грав з акторами І.Замичковським, К.Блакитним, П.Нятко, О.Сусловим та ін. 1936 переїхав до Києва, працював в Укр. драм. театрі ім. І.Франка. Значне місце у творчому доробку актора займають сценічні образи, створені на основі укр. класики: Дмитро («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М.Старицького), Іван («Суєта» І.Карпенка-Карого), Тарас Шевченко («Петербурзька осінь» О.Ільченка), Террачіні («Пам’ять серця»), Аполлон Бекас («Розплата»), Охрім Самосед («Крила»), Аркадій Іскра («Сторінки щоденника»), Аркадій Супрун («Мої друзі»; всі — О.Корнійчука); російської: Тєлєгін («Дядя Ваня» А.Чехова), Хлєстаков («Ревізор» М.Гоголя, постановка В.Вільнера (1938), Г.Юри (1952)), Незнамов («Без вини винуваті») та Дергачов («Остання жертва», обидві — О.Островського), Петя Трофимов («Вишневий сад» А.Чехова); зарубіжної: Клавдіо («Багато галасу даремно» В.Шекспіра), Доменіко («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо, постановка В.Вільнера). У спектаклях сучасної зарубіжної драматургії зіграв: Чарльза Бретта («Глибоке коріння» Д.Гоу і А.д’Юссо, постановка В.Гаккебуша), Купера («Поступися місцем» Віни Дельмар, постановка Д.Чайковського).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНОМАРЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
