ПОНИЗЗЯ — регіон у середній течії Дністра в 13—14 ст. Нині пд. частини Тернопільської області та Хмельницької області й пд.зх. частина Вінницької області. У 13 ст. — сх. частина Галицького князівства. Назва походить від «низу», тобто території, яка лежить нижче за течію від Галича (давнього). Перша згадка про П. в Галицько-Волинському літописі належить до 1227, коли тесть кн. Данила Романовича (див. Данило Галицький) кн. Мстислав Мстиславич Удатний віддав Галич (давній) угор. королевичу Андрашу, а собі взяв П. Гол. містом П. була Бакота, вперше згадана 1241, коли боярин Доброслав Суддич підпорядкував собі місто і край. Крім Бакоти, тут відомі міста Калюс, Ушиця, Кучелмин, Василів, Онут. Імовірно, у 1-й пол. 14 ст. регіон був підпорядкований Золотій Орді. П. в серед. 14 ст. стало центром нового регіону — Поділля. Літ.: Дашкевич Я.Р. Поділля: Виникнення і значення назви. В кн.: VIII Подільська історико-краєзнавча конференція: Тези доповідей: Секція історії дожовтневого періоду. Кам’янець-Подільський, 1990; Винокур І.С., Горішній П.А. Бакота: Столиця давньоруського Пониззя. Кам’янець-Подільський, 1994; Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар. К. 2002; Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я IX—XIII століть. Кам’янецьПодільський, 2009. В.М. Михайловський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНИЗЗЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
