ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919—1920, радянсько-польська війна 1919—1920 — військ. конфлікт між Польщею (2-ю Річчю Посполитою), з одного боку, та РСФРР й ін. рад. республіками, з другого, за території Литви, Білорусі та України. Цілі Польщі полягали в розширенні свого кордону на схід, послабленні Росії та відмежуванні від неї смугою союзних і об’єднаних у федерацію з Польщею д-в (Литви, Білорусі та України). Лідери РКП(б) планували
«насадити» рад. тип державності якомога далі на захід Європи. Після завершення Першої світової війни в листопаді 1918 збройні сили як РСФРР, так і Польщі, почали захоплення укр., білорус. і литов. земель, залишених австро-нім. військами. 17 листопада 1918 рад. військ. підрозділи перетнули визначену Брестським мирним договором РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 демаркаційну лінію у напрямку на Полоцьк (нині місто Вітебської обл.), Могильов, Бобруйськ (нині місто Могильовської обл.) та Гомель (усі міста в Білорусі). 16 грудня 1918 було проголошено Литов. СРР, 1 лютого 1919 — Білорус. СРР (27 лютого 1919 їх об’єднано в Литовсько-Білорус. СРР). У січні— лютому 1919 частини Червоної армії здійснили наступ на територію Української Народної Республіки, 5 лютого 1919 вони зайняли Київ. У середині лютого 1919 Червона армія оволоділа лінією Поневеж (нині м. Паневежис, Литва) — Слонім (нині місто Гродненської обл., Білорусь) — Береза Картуська (нині м. Береза) — Іванове (Янів; нині м. Іванове; обидва Брестської обл., Білорусь) — Сарни (нині місто Рівнен. обл.). Зі свого боку, у листопаді 1918 польс. військ. частини захопили Холмщину, а в січні— лютому 1919 — Волинь із містами Володимир-Волинський, Ковель, с-щем Маневичі (нині с-ще міськ. типу Волин. обл.). Таким чином, із середини лютого 1919 від Полісся до Німану було встановлено польсько-рад. фронт. Перша збройна сутичка між частинами Війська Польського та Червоної армії відбулася 14 лютого 1919 під м-ком Мости (нині місто Гродненської обл., Білорусь) на Німані. Польс. командування направило до Литви й Білорусі 4 тактичні групи військ (у травні 1919 з них було утворено Литовсько-Білорус. фронт та Поліську групу військ); на Волині діяли війська Галицько-Волин. (із липня 1919 — Волин.) фронту. Рад. командування утворило Зх. фронт, до складу якого входили 7-ма, Зх. (із березня 1919 — Білорусько-Литов.) та Латис. армії, а 4 червня 1919 до складу фронту передано також Дванадцяту армію, що розміщу-
валася на Волині. На початку березня 1919 Червона армія на Зх. фронті залишила Слонім і Пінськ (нині місто Брестської обл., Білорусь), у квітні 1919 наступ Війська Польського призвів до зайняття Вільно (нині м. Вільнюс), Новогрудка (нині місто Гродненської обл.) і Баранович (нині місто Брестської обл.). Військо Польське наступало в Литві та Білорусі, здобувши до кінця серпня 1919 Молодечно (нині місто Мінської обл.), Мінськ (нині столиця Білорусі), Бобруйськ, та в Україні, де поляки зайняли Дубно (9 серпня), Рівне (13 серпня), Сарни (18 серпня) і вийшли на лінію від р. Уборть (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) на пн. до м. Славута на пд. Восени 1919 відбувся новий наступ польс. армії на схід. До кінця року війська Волинського фронту просунулися на лінію р. Уборть — Ємільчине — Новоград-Волинський. Крім того, за домовленістю з Гол. отаманом Армії УНР С.Петлюрою поляки зайняли Кам’янець-Подільський, Проскурів (нині м. Хмельницький) та Старокостянтинів, де було утворено Подільський фронт Війська Польського. У грудні 1919 польс. частини зайняли Двінськ (нині м. Даугавпілс, Латвія), переданий згідно з домовленістю військ. формуванням Латв. Республіки. Подальші бойові дії не були активними, натомість у тилах Війська Польського розгортався партизан. рух. Нач. польс. д-ви Ю.Пілсудський готував план рішучого наступу на територію України з тим, щоб розбити гол. сили Червоної армії. У липні—серпні 1919 велися переговори між УНР та Польщею в Чорткові, Дембліні (нині місто Люблінського воєводства, Польща) та Варшаві, а з грудня 1919 почалися контакти між С.Петлюрою та Ю.Пілсудським, які привели до підписання 22 квітня 1920 політ. угоди, а 26 квітня 1920 — військ. союзу між Польщею та УНР (див. Варшавський договір 1920). Ці домовленості стали основою для нової фази війни об’єднаних польськоукр. армій проти більшовиків. На території Польщі з військовополонених та інтернованих українців сформовано 2 стрілец. д-зії та 2 запасні бригади Армії Українсь-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// наступ військ Зх. фронту РСЧА під командуванням М.Тухачевського. 11 липня 1920 рад. представникам у Великій Британії було вручено ноту міністра закордонних справ лорда Дж.Керзона, в якій пропонувалося зупинити Червону армію на лінії Гродно (нині місто в Білорусі) — Брест — Грубешів (нині м. Грубешув Люблінського воєводства, Польща) — Рава-Руська — Перемишль (нині м. Пшемисль Підкарпатського воєводства, Польща; відома пізніше як «Керзона лінія»), однак її відхилили. Наприкінці липня 1920 пн. угруповання Червоної армії вирушило до Варшави і Модліна (фортеця поблизу м. Нови-Двур-Мазовецкі, нині міста Мазовецького воєводства, Польща). Рад. кер-во створило 8 липня 1920 Галицький революційний комітет і проголосило Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку, а 30 липня — Польс. революц. к-т на чолі з Ф.Дзержинським, завданням яких була радянізація Галичини й Польщі. Пд. угруповання РСЧА наблизилося до Збруча (прит. Дністра) і Стиру (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), змусивши Військо Польське і Армію УНР відійти на пд. берег Дністра. Військо Польське зайняло оборону на лінії кордону Сх. Пруссії — Дембліна (Пн. фронт ген. Ю.Галлера у складі 5-ї, 1-ї та 2-ї армій), Дембліна — Коцка (нині місто Люблінського воєводства, Польща; Центр. фронт ген. Е.Ридз-Смігли у складі 4-ї і 3-ї армій) і далі на південь до Бродів (Пд. фронт ген. В.Івашкевича у складі 6-ї армії, укр. групи ген. М.Омеляновича-Павленка й загону ген. С.Булак-Балаховича). Протистояли їм війська Зх. фронту М.Тухачевського та Пд.Зх. фронту О.Єгорова. Подальші бойові дії розгорілися безпосередньо біля польс. столиці. 13 серпня розпочалася битва під Варшавою («диво на Віслі»), що привела до розгрому Червоної армії та контрнаступу Війська Польського на терени Сх. Польщі, Галичини та Волині. Запеклі бої розгорілися в Галичині, в районі Галич — Маріямпіль (нині село Галицького р-ну ІваноФранк. обл.). 15 вересня Армія УНР переправилася через Дністер, вийшла до Збруча. Напри-
Польський плакат часів польськорадянської війни. 1920.
кої Народної Республіки, які повинні були здійснити антибільшовицьке повстання в Україні. У Бресті (нині місто в Білорусі) формувалися добровольчі загони С.Булак-Балаховича з білорусів, росіян та українців, які також мали бути використані Польщею у війні проти більшовиків. Рад. кер-во також планувало провести навесні 1920 масштабний наступ на позиції Війська Польського. Гол. удару повинні були завдати з’єднання Зх. фронту в Білорусі, а війська ПівденноЗахідного фронту мали просуватися на Рівне—Брест. Цей план мав увійти в силу лише після розгрому білогвардійців у Криму, проте провал операцій Пд.-Зх. фронту щодо прориву до Криму змусив командування Червоної армії відкласти його. 25 квітня 1920 розпочався польсько-укр. наступ в Україні: сили 2-ї армії Війська Польського здійснили наступ на Бердичів, 3-тя армія наступала на Житомир та Коростень, кавалерія генерала Я.Ромера — на Козятин (нині місто Він. обл.). Частини 6-ї армії та військ УНР почали наступ лише після відступу рад. 14-ї армії через поразки рад. військ на київ. напрямку. 2-га і 3-тя бригади Червоної Української Галицької армії здалися супротивнику. Командування Червоної армії вирішило не обороняти Київ, через що вже 7 травня 1920 поляки оволоділи містом. Військо Польське зайняло оборону на лінії р. Дністер біля Ямполя — Яруга
(нині село Могилів-Подільського р-ну) — Вапнярка (нині с-ще міськ. типу Томашпільського р-ну; обидва Він. обл.) — Брацлав — Липовець (нині місто Він. обл.) — Сквира — Біла Церква — Канів і далі вздовж Дніпра до Прип’яті. Ю.Пілсудський, який особисто керував наступом в Україні, прорахувався, сподіваючися зустріти тут осн. сили РСЧА та очікуючи контрнаступу більшовиків лише 17 травня. Через це несподівана атака частин Червоної армії 14 травня на литовсько-білорус. театрі воєнних дій принесла успіх рад. військам: біля р. Зх. Двіна війська Зх. фронту під командуванням М.Тухачевського просунулися на 60 км углиб фронту. 28 травня 1920 Ю.Пілсудський наказав створити Укр. фронт (на чолі з ген. А.Лістовським), в складі якого опинилися 3-тя армія ген. Е.Ридз-Смігли і 6-та армія ген. В.Івашкевича. Уся Армія УНР, реорганізована після мобілізації на зайнятих теренах у 6 д-зій, підлягала командуванню польс. 6-ї армії. Ця реорганізація була здійснена в невідповідний момент, коли до району Умані прибула рад. Перша Кінна армія; крім того, до України були переведені радянські 25-та Чапаєвська д-зія, Башкирська кавалерійс. бригада, а також поповнено і озброєно ін. з’єднання Червоної армії. Хоча рад. частини в Україні й не досягли чисельності польс. військ, відчутною була їхня перевага в кавалерії, що при розтягнутості польс. частин по фронту і за відсутності в них істотних резервів давало Червоній армії велику перевагу при проведенні контрнаступу. Рад. кінні д-зії прорвали фронт північніше і східніше Козятина, 7 червня 1920 зайняли Бердичів і Житомир, після чого завернули на Київ. Однак через накази вищого командування С.Будьонний не став розбивати київ. угруповання польс. армії, а вирушив на захід. Через це 3-тя армія Е.Ридз-Смігли змогла вийти з оточення. На захід відійшли й частини польс. 6-ї армії та Армії УНР. Важкі бої пройшли 19—26 червня 1920 під Новоградом-Волинським. 4—5 липня під Рівним відбувся успішний контр-
393
ПОЛЬСЬКО
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht ://
394 ПОЛЬСЬКО
Генерал Г. Гудеріан і комбриг С. Кривошеїн приймають спільний парад частин Вермахту та Червоної армії з нагоди передачі м. Брест під юрисдикцію СРСР. Брест, 22 вересня 1939.
кінці вересня 1920 польс. з’єднання дійшли до Старої Ушиці (нині с-ще міськ. типу Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.) — Проскурова — Старокостянтинова — Коростеня. Укр. армія продовжила наступ на Яругу, Ялтушків (нині село Барського р-ну Він. обл.) і Літин (нині с-ще міськ. типу Він. обл.). Контрнаступ Війська Польського в Литві супроводжувався значними битвами на Німані та під Лідою (нині місто Гродненської обл., Білорусь). Взаємне виснаження сторін у війні привело до необхідності підписання мирного договору. Без узгодження з УНР та ін. союзниками Польща 12 жовтня 1920 підписала перемир’я з РСФРР. А 18 березня 1921 в Ризі (Латвія) було підписано мирний договір між Польщею, з однієї сторони, та РСФРР і УСРР, з другої, який завершив П.-р.в. (див. Ризький мирний договір між РСФРР і УСРР та Польщею 1921). Однак бойові дії тривали як після укладення перемир’я 12 жовтня 1920, так і після підписання Ризького мирного договору 1921: 10—21 листопада 1920 точилися бої між РСЧА та Армією УНР на березі Дністра, які привели до виходу укр. з’єднань на контрольовані Польщею терени; 27 листопада 1920 військ. формування Білорус. Нар. Республіки вступили в боротьбу з Червоною армією в околицях Слуцька (нині місто Мінської обл., Білорусь), що тривала до 31 грудня 1920; восени 1921 укр. збройний загін на чолі з Ю.Тютюнником («Українська повстанська армія») здійснив із польс. території Другий Зимовий похід Армії УНР 1921
проти більшовиків, що зазнав поразки. За результатами П.-р.в. між Польщею та рад. республіками було встановлено кордон, що протримався до 1939. Літ.: Удовиченко О. Україна у війні за державність: Організація і бойові дії Збройних сил України 1917— 1921. Вінніпег, 1954; Документы и материалы по истории советско-польских отношений, т. 3. М., 1963; Гражданская война на Украине: 1918— 1920: Сборник документов и материалов, т. 3. К., 1967; Wrzosek M. Wojsko Polskie i operacje wojenne lat 1918— 1921. Bia»ystok 1988; єukomski G. та ін. Wojna polsko-bolszewicka 1919—1920: Dzia»ania bojowe. Kalendarium, t. 1—2. Koszalin, 1990; CzubiЅski A. Walka o granice wschodnie Polski w latach 1918—1921. Opole, 1993; Legieƒ J. Armia UkraiЅskiej Republiki Ludowej w wojnie polsko-ukraiЅsko-bolszewickiej w 1920 r. ToruЅ, 2002; Мельтюхов М. Советско-польские войны. М., 2004; Wyszczelski L. Kampania ukraiЅska 1920 roku. Warszawa, 2009. А.Г. Папакін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919—1920» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
