ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (Komitet Narodowy Polski) — 1) керівний орган лівої польс. еміграції 1831—32 в Парижі (Франція), очолюваний Й.Лелевелем; 2) представницький орган правих польс. партій у Росії. Виник у листопаді 1914 зусиллями лідера народно-демократ. партії (ендеків; див. Польська національна демократія) і польс. фракції в Державній думі Російської імперії Р.Дмовського у відповідь на створення 16 серпня 1914 в Кракові Начелнего (Гол.) польс. к-ту, який розгорнув активну діяльність на підтримку Центр. д-в у Першій світовій війні. Складався з 14-ти ендеків, 6ти членів партії реальної політики («реалістів») і 7-ми безпартійних. Місцеперебування — Варшава, Петроград (нині м. СанктПетербург). Голова — «реаліст» З.Вєлопольський (1863—1919). Р.Дмовський очолював Виконав-
чий відділ Польс. нац. к-ту. Осн. програмна настанова — поразка Німеччини і «об’єднання [територій] Польщі під скіпетром російської монархії». Відступ рос. армії 1915 з території Польщі зменшив значення діяльності П.н.к. Наприкінці 1915 Р.Дмовський виїхав до Зх. Європи. 3—8 серпня 1917 замість П.н.к. в Росії утворено Польс. раду міжпартійого об’єднання; 3) представництво орієнтованих на Антанту і США правих польс. політ. партій та еміграції в США. Утворений 15 серпня 1917 в Лозанні (Швейцарія) на базі органів, які до згоди Тимчасового уряду на незалежність Польщі займалися підготовкою меморандумів із викладом вимог щодо кордонів і місця новоствореної д-ви в Центр. Європі. Переїхав у Париж, складався з ендеків, очолених Р.Дмовським, представляв Польщу в країнах Антанти і США, зосередив гол. увагу на створенні збройних сил. Ця діяльність підтримувалася Францією, з якою було підписано угоду про «політичний контроль» над польс. армією, що формувалася тут, і США, громадянин яких майор Ф.Фрончак керував відділом моральної та матеріальної опіки над солдатами, оскільки більшість їх прибула з-за океану. Під тиском Антанти і США в січні 1919 міністром закордонних справ і першим делегатом Польщі на Паризькій мирній конференції 1919—1920 призначено члена П.н.к. І.Падеревського, до складу органу уведено 7 представників, делегованих Нач. Польс. д-ви Ю.-К.Пілсудським. Р.Дмовський став другим делегатом Польщі на мирній конференції, обстоюючи разом з І.Падеревським територіальні вимоги Польщі та домігшись переїзду до неї сформованої у Франції армії генерала Ю.Галлера. Після підписання Версальського мирного договору 1919 П.н.к. провів 16 серпня 1919 своє останнє засідання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
