ПОЛТАВСЬКА СТАНИЦЯ — станиця Краснодарського краю РФ. Заснована 1793—94 запороз. козаками, які переселилися на Кубань у складі Чорноморського козацького війська. Спочатку мала назву Полтав. курінь і була заселена колиш. козаками Полтав. куреня Нової Січі. У 1790-х рр. населення складалося із 298 чоловіків і 162 жінок. 1807 ледь не була знищена під час нападу горців. 1842 отримала статус станиці. Відзначилася на Кубані як одна з найбільш економічно розвинутих станиць, козац. населення якої відзначалося згуртованістю й високим рівнем укр. нац. самосвідомості. 1917—21 населення станиці підтримало Кубанську Народну Республіку, проявило активність у боротьбі проти Червоної армії та за зміцнення державності на Кубані. 1918 пед. семінарія П.с. перша на Кубані за ініціативою студентів, викладачів і місц. населення перейшла на укр. мову навчання. До 1932 населення майже виключно складалося з українців, пед. технікум й усі школи П.с. проводили навчання укр. мовою, існували капела бандуристів та укр. драм. гурток. Згідно з постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня 1932 більшість населення П.с. на 1931 р. — 15 327 осіб — було репресоване або депортоване до Сибіру, станиця перейм. на Красноармійську й заселена вихідцями із центр. районів Росії, школи та пед. технікум переведені на рос. мову навчання. У серед. 1990-х рр. станиці було повернуто стару назву.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛТАВСЬКА СТАНИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
