ПОЛОЦЬКИЙ Симеон (у миру — Самуїл Омелянович Петровський-Ситнянович; 1629—25.08. 1680) — білорус. церк. і літ. діяч, проповідник, педагог, видавець. Родом із м. Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь), імовірно, із міщанської родини. 1637—43 та 1650—51 навч. в Київ. колегіумі, вивчив латину, прослухав курси поетики й риторики. Продовжив освіту у Віленській академії. 1656 прийняв постриг у Полоцькому Богоявленському монастирі, був там учителем братської школи. 1664 назавжди переїхав до Москви, де став учителем лат. мови в школі при Заіконоспаському монастирі. 1667 запрошений рос. царем Олексієм Михайловичем для навчання і виховання царевичів Олексія Олексійовича і Федора Олексійовича та царівни Софії Олексіївни. Брав участь у боротьбі з розкольництвом у рос. правосл. церкві, дискутував з його ідеологом протопопом Аввакумом. Автор праці «Жезл правления», в якій відстоював главенство світської, а не церк. влади. Проповідник, поет, драматург, автор підручників, яскравий представник києво-могилянської вченості, який ставив своїм завданням поширення освіти, знань серед одновірного рос. народу. Автор проекту створення в Москві вищої школи за типом Київ. колегіуму з розширеною програмою (передбачалося вивчення права), схваленого царем і реалізованого вже після смерті П. в Московській слов’яно-греко-латинській академії. Відкрив 1679 у Москві незалежну від моск. патріарха Йоакима друкарню, де видавав навч. літературу і книги для читання: «Букварь языка славенска», «Тестамент или завет
Н.Д. ПолонськаВасиленко.
Симеон Полоцький.
tp ht ://
358 ПОЛТАВА
Полтава. Колона Слави. Фото 2009.
Василия царя греческого к сыну его Льву Философу», «Повесть о преподобном отце Варлааме пустынножителе и Иосафе царе Индийском». Автор багатьох поетичних творів, серед них — дидактична збірка «Вертоград многоцветный», яка містить і моральні настанови, і відомості істор. змісту, сентенції, дає трактування різних термінів, «Псалтырь рифмованная», що є перекладом віршами псалмів Давида. П. належать 2 віршовані п’єси «Комидия о блудном сыне» і «Трагедия о Навходоносоре царе», багато панегіриків, адресованих царю Олексію Михайловичу та його родині, об’єднаних у збірку «Рифмологион». Його твори написані під впливом естетики бароко. П. започаткував у Москві шкільні вистави, т. зв. декламації. Поетична творчість П. сприяла розвиткові в рос. літературі нових для неї жанрів поезії і драматургії, утвердженню худож. стилю бароко. Підтримував зв’язки з києво-могилянськими діячами, сприяв розповсюдженню в Москві праць Лазаря Барановича «Меч духовний» та Інокентія Ґізеля «Мир с Богом человеку». Мав чималу бку, яка після його смерті дісталася учню й послідовнику С.Медвєдєву. П. у м. Москва. Тв.: Избранные сочинения. М.— Л., 1953. Літ.: Білецький О. Симеон Полоцький та українське письменство ХVII ст. В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка Д.І. Багалія. К., 1927; Панченко А.М. Русская стихотворная культура ХVII века. Л., 1973; Былинин В.К., Грихин В.А. Симеон Полоцкий и Симон Ушаков: К проблеме эстетики русского барокко. В кн.: Ба-
рокко в славянских культурах. М., 1982; Морозов А.А. Симеон Полоцкий и проблемы восточно-славянского барокко. Там само; Ботвинник М. Откуда есть пошел Букварь. Минск, 1983. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛОЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
