ПОЛІТИКА ДЕМОГРАФІЧНА — поняття, яке не має однозначного, загальприйнятого трактування у світ. демографії. Найбільш поширене з них — цілеспрямована діяльність держ. органів та ін. соціальних інститутів у сфері регулювання відтворення населення, змін у його чисельності, розподілі та структурі, яка містить систему цілей і засобів для їх досягнення. Таке визначення базується на вузькому, демостат. розумінні відтворення населення (як балансу народжуваності та смертності), а індивіди при цьому характеризуються лише статтю і віком. П.д., заснована на такому розумінні відтворення населення й використанні емпіричного зарубіжного досвіду її активізації, стала складовою держ. управління в 1-й пол. 20 ст. У зв’язку з відсутністю науково обґрунтованої теорії її ефективності втілення в багатьох країнах світу відповідних програм впливу на феномени негативних демографічних ситуацій не дало очікуваних результатів. В Україні, як і в колиш. СРСР у цілому, П.д. тривалий час теж ґрунтувалася на вузькому розумінні відтворення населення та була здебільшого зорієнтована на підвищення народжуваності шляхом допомоги сім’ям із дітьми, хоча не виконувала і не може виконувати цю роль у тій мірі, в якій від неї очікувалося. Осн. вагомою складовою сучасної нац.
П.д., спрямованою на активізацію дітонародження, є надання істотних допомог жінкам при народженні дитини, запроваджене з 1 квітня 2005, які були значно підвищені 2008. Відповідно до Постанови КМ України від 22 лютого 2008 № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007, надається у розмірі 12 240 гривень — на першу дитину, 25 тис. грн — на другу дитину, 50 тис. грн — на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 грн, другої — 4840 грн, третьої та наступної дитини — 5 тис. грн, решта суми на першу дитину виплачується рівними частинами впродовж наступних 12-ти місяців (620 грн щомісяця), на другу дитину — 24-х місяців (840 грн щомісяця), на третю і наступну дитину — 36ти місяців (1250 грн щомісяця). Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2010 надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (із 1 липня 2010 — 888 грн), та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців. Із 2003 в Україні спостерігається деяке підвищення чисельності народжених, тобто воно почалося до запровадження допомог матерям при народженні дитини і було викликане в основному входженням у дітородний вік збільшених контингентів жінок унаслідок посилення 1982 держ. допомоги сім’ям із дітьми. Після запровадження 2005 допомог матерям при народженні дитини підвищення народжуваності посилилося. 2009 порівняно з 2005 чисельність народжених збільшилася в Україні на 20 %. Наступна «демографічна хвиля» в найближчому майбутньому буде наслідком входження в дітородний вік малочисельних контингентів жінок, народжених у кризові 1990-ті рр., що може значною мірою нейтралізувати демографічну результативність допомог матерям при народженні дитини. Взагалі, переборення депопуляції шляхом надання допомог
335
ПОЛІТИКА
st hi
or o y. rg a .u
/
336 ПОЛІТИЧНА
впливу на демографічні процеси, не може бути досить ефективною. Перший і найважливіший принцип результативної П.д. у широкому її розумінні полягає в тому, що демографічні проблеми можуть вирішуватися лише за допомогою посилення демографічної спрямованості всіх сфер сусп. життя та підвищення демографічної результативності всіх напрямів соціально-екон. політики, тобто їх «демографізації». Її другим принципом є підвищення демостворюючої ефективності праці, оскільки формування людей у сфері праці виступає соціальним ядром самовідтворення населення, у процесі праці складаються ведучі форми організації демопроцесу. Зміни в сусп. праці є матеріальною основою змін у механізмі самовідтворення населення. Відповідно до перших двох принципів поряд із «демографізацією» сфери праці, зокрема політики заробітної плати, актуальною проблемою створення більш сприятливих умов відтворення населення є посилення демографічної спрямованості політики соціального захисту населення, приватизації, житлової, податкової тощо, а також здійснення демографічної експертизи найважливіших програм, законопроектів та урядових рішень, які стосуються життєво важливих інтересів і потреб населення, науково обґрунтованого передбачення потенційних демографічних наслідків їх виконання. Третій важливий принцип П.д. полягає в тому, що проблеми її розробки не мають розглядатися лише в контексті ліквідації негативних явищ у демореальності, а її основна, глобальна, стратегічна мета зводитися б до переборення цих явищ. «Ремонтні» функції П.д. важливі й необхідні, але сутність П.д. визначається стратегічною метою, яка фіксує бажану заг. спрямованість соціально-екон. розвитку сусп-ва. У сьогоднішніх умовах набув великого значення також принцип збереження цінних надбань минулого. Він стосується як стану якісних і кількісних характеристик демографічних процесів, так і відповідної інфраструктури. Особливо актуальними в сучасних умовах є питання поси-
лення обґрунтованості стратегії і тактики П.д., її комплексності та скоординованості, співвідношення її різних напрямів. Вихід із кризи демореальності, яка зумовлюється насамперед зниженням якості населення, у стратегічному плані не зводиться до подолання депопуляції, а полягає у формуванні нової істор. якості людності України як суб’єкта демократ. сусп-ва, носія цивілізованих ринкових відносин. І лише на основі поліпшення якості населення з’явиться можливість подолання депопуляції. Наук. висновок щодо поліпшення якісних характеристик населення ввійшов до стратегії демографічного розвитку на 2006—15, розробленої Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в якій це поліпшення визначене як її мета. Матеріальною передумовою підвищення якості населення є створення ефективного, динамічного, розумно самодостатнього нац. госп-ва, яке стабільно й ефективно розвивається. Зміст виходу з демографічної кризи в тактичному плані полягає, насамперед, у гальмуванні зниження такої важливої якості людності, як її здоров’я, яке є одним із найважливіших пріоритетів нації та інтегральним показником демографічного і загальносоціального благополуччя. Поліпшення здоров’я населення має бути найважливішою метою проведення соціально-екон. реформ. Необхідна орієнтація всіх сфер госп-ва на оздоровлення умов життя, зокрема умов праці, побуту, дітородної діяльності. В умовах поєднаної дії демографічної та екологічної криз особливої уваги потребує формування демографічно орієнтованої нац. екологічної політики (екодемографічної), яка має бути одним з об’єктивно необхідних важелів у сприянні поліпшенню здоров’я людності шляхом мінімізації шкідливого впливу на нього зміненого навколишнього природного середовища, санації екологічних умов її життєдіяльності й відтворення. Поки що заходи, спрямовані на поліпшення здоров’я людності, залишаються неадекватними їх масштабу і гостроті.
Стан демореальності є кінцевим результатом господарювання, функціонування й розвитку всіх сторін життєдіяльності суспва. Тому результативна П.д. — атрибутивна властивість ефективної держ. влади, свідчення досягнення нею високого рівня не лише політ., екон. та наук., а й соціально-культ. розвитку, важливою складовою якого є сучасна демографічна культура.
Дж.: Закон України про державну допомогу сім’ям з дітьми. «Відомості Верховної Ради України», 1993, № 5, ст. 21; Програма дій, адаптована на Міжнародній конференції з питань народонаселення та розвитку, Каїр, 1994. К., 1997; Стратегія демографічного розвитку на 2006—2015 роки. «Демографія та соціальна економіка», 2006, № 1. Літ.: Демографическая политика. М., 1974; Детерминанты и последствия демографических тенденций, т. 1, ч. 9, гл. 17. Нью-Йорк, 1975; Сови А. Политика в области населения. В кн.: Обшая теория населения, т. 2. М., 1977; Вишневский А.Г. Социальное управление демографическими процессами и демографическая политика. В. кн.: Воспроизводство населения и общество. М., 1982; Демографическая политика: Осуществление и совершенствование в условиях развитого социализма. К., 1982; Стешенко В.С., Піскунов В.П. До питання про концепцію Національної демополітики в Україні. В кн.: Демографічні дослідження, вип. 18. К., 1996; Демографічна політика та її пріоритети. В кн.: Демографічна криза в Україні: Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії. К., 2001; Сучасні демополітичні зміни. В кн.: Україна на шляху до десятої річниці Міжнародної конференції з проблем народонаселення і розвитку. К., 2003; Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики, т. 1: Відтворення населення та його природний рух. К., 2006; Цільові пріоритети та основні напрями вдосконалення сімейної й пронаталістичної політики в Україні. В кн.: Населення України: Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. К., 2008. В.С. Стешенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛІТИКА ДЕМОГРАФІЧНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
