ПОКРОВСЬКИЙ Олексій Іванович (псевдоніми — А.Ивановский, А.Каменецкий; 11.03.1868 —14.09.1928) — історик античності. Професор (1894), д-р істор. н. (1916). Дійсний член Історико-філологічного товариства при Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині (1894). Н. в м. Санкт-Петербург у збіднілій дворянській родині. Закінчив історико-філол. ф-т Петербурзького університету (1889), в якому залишився для підготовки до професорського звання. Приват-доцент Петерб. ун-ту на кафедрі всесвітньої історії
tp ht ://
320 ПОКУТСЬКЕ
(1892—93). Екстраординарний професор кафедри всесвітньої історії (1894—1905), учений секретар (1895—98) Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Захистив магістерську дис. на тему: «О красноречии у древних эллинов» (1905). Із 1905 — приват-доцент, згодом — професор Київ. ун-ту. Захистив докторську дис. на тему: «О хронологии Афинской истории VI ст. до Рождества Христова» (1916). Викладав на Київ. вищих жін. курсах та в Археол. ін-ті. Повернувся 1922 до Ніжина через матеріальну скруту. 1922—28 — у Ніжинському ін-ті нар. освіти: лектор всесвітньої історії, історії революц. рухів, дійсний член та керівник секції антич. к-ри Н.-д. кафедри (1926). Позаштатний співробітник ВУАН (1922—28), співробітник Київ. н.-д. кафедри марксизму-ленінізму (1925—28) та Київ. філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (1927). У 1920-х рр. отримував невелику фінансову допомогу від Всеукраїнського комітету сприяння вченим. Як історик сформувався під впливом петерб. епіграфічної школи Ф.Соколова. У мето-дологічному плані спирався на позитивістські засади. Вирізнявся широкими наук. зацікавленнями, неабиякою ерудицією, красномовним викладом та надзвичайно докладним і скрупульозним аналізом джерел. Тексти наук. студій П. вражають величезним, інколи надмірним, наук. апаратом. Автор праць з історії Стародавньої Греції. Вивчав походження афінської хронології. Обстоював думку, що Афінська д-ва завжди була демократією. П. у м. Ніжин, похований на Грец. цвинтарі. Праці: Древнегреческие святынилечебники. «Колосья», 1890, № 3; Новые явления в области разработки древнегреческой истории. «Историческое обозрение», 1890, т. 1; Заметка о собирании и сохранении антропологического материала при раскопках. «Киевская старина», 1900, № 5; О красноречии у древних эллинов. «Известия Историко-филологического института князя Безбородко в Нежине», 1904, т. 21; К вопросу об основном характере древнеэллинского государства. Нежин, 1905; О хронологии Афинской истории VI-го ст. до Р. Хр. «Университетские известия» (К.), 1915. № 9; Геродот та Арістей. В кн.: Ювілейний збірник на пошану акаде-
міка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльності, ч. 1. К., 1927; К третьей главе Коммунистического манифеста: Заметки. «Записки Ніжинського інституту народної освіти», 1927, кн. 7; Proletarii Древнего Рима. Там само; Шевченко і Кабе. «Україна», 1927, кн. 3; Як ідеалізовано скіфів у грецькому та римському письменстві. «Записки історично-філологічного відділу ВУАН» (К.), 1927, кн. 10; К истории общенародных повинностей. В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського: З нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності, т. 1. К., 1928; Про матеріалістичне розуміння історії в первісному його вигляді. В кн.: Збірник західнознавства, вип. 1. К., 1929. Літ.: Бузескул В. Рецензия на книгу: Покровский А.И. К вопросу об основном характере древнеэллинского государства. Нежин, 1905. «Журнал Министерства народного просвещения: Новая серия», 1906, ч. 3, № 5/6; Штепа К. Професор Олексій Іванович Покровський. «Записки Ніжинського інституту народної освіти», 1929, кн. 9; Бузескул В. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале ХХ века, ч. 2. Л., 1931; Викладачі Ніжинської вищої школи: Біобібліографічний покажчик, ч. 2—3. Ніжин, 2000; Самойленко О.Г. Методологія історії та історіографія у науковій спадщині вчених Ніжинської вищої школи (друга половина XIX — початок XX ст.): Автореферат дис. … канд. істор. наук. К., 2000; Викладачі Ніжинської вищої школи: Біобібліографічний покажчик, ч. 1. Ніжин, 2001; Гордієнко Д. Мемнзу бй брйуфейн — наукове кредо професора Олексія Покровського. «Ніжинська старовина», 2008, № 6. О.В. Ясь.
С.Височана), на пн. — Товмаччина (загони Я.Поповича, М.Чеваги, Василя, Копистки, П.Шевчика), на сх. — м. Обертин з околицями (загони Літуса, Григи), на зх. — Делятинщина (загін Андрія) — й на пд. — Заболотівщина (загони І.Кравця, М.Кравця, Тинця, С.Кушніра, Коритка). Центром П.п. стала Отиня, де перебував його керівник С.Височан, котрий, можливо, підтримував зв’язки з гетьманом Б.Хмельницьким. Важливу роль в організації повстання відіграли шляхтичі Березовські, Грабовецькі, Голинські та ін. Під натиском польс. підрозділів у грудні 1648 С.Височан із полком залишив Покуття і відступив у Поділля. П.п. було придушене.
Літ.: Жерела до історії УкраїниРуси, т. 4. Львів, 1898; т. 5. Львів, 1901; Томашівський С. Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р. «ЗНТШ», 1898, т. 23—24; Легкий В.И. Крестьянство Украины в начальный период освободительной войны 1648—1654 гг. Л., 1959; Грабовецький В.В. Західноукраїнські землі в період народновизвольної війни 1648—1954 рр. К., 1972; Михайлина П.М. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569—1654 рр.). К., 1975; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки Визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648— 1654). Львів, 1991; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8, ч. 3. К., 1995. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Покровський Олексій Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
