ПОВОЛОВЩИНА (воловщина) — натуральний, а згодом — грошовий прямий податок на укр. землях у складі Великого князівства Литовського в 14—16 ст. П. збирали з усіх категорій великокнязівських і приватних підданих на користь литов. великих князів місц. намісники. П. збиралася від наявності та кількості робочої худоби («від волів»), а її розмір міг коливатися від кількох грошей до однієї копи (ціна одного вола становила 2—4 копи грошей). У зв’язку з татар. спустошеннями укр. шляхта домоглася наприкінці 15 — на поч. 16 ст. скасування збору воловщини в багатьох своїх володіннях. 1509 від сплати П. були звільнені всі приватні піддані князів, панів і зем’ян Волинської землі. Загалом цей податок проіснував до початку Національної революції 1648— 1676. Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892; Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. К., 1901; Гурбик А.О. Аграрна реформа в Україні ХVI ст. К., 1997; Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОВОЛОВЩИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
