ПОБОЖЖЯ — регіон у верхній і середній течії Пд. Бугу (Богу), що згадується в Іпатіївському літописі під 1257 при описі воєнних дій кн. Данила Галицького проти рус. земель, які були безпосередньо підвладні Золотій Орді. Згідно з літописом, тоді «люди» кн. Льва Даниловича «воевахоуть... Побожье и люди Татарьскыя». Літописну назву «Побожжя» було використано у нереалізованому законі про адм.-тер. поділ Української Народної Республіки від 2—4 березня 1918 для позначення нової адм.-тер. одиниці — землі із центром в Умані. Д.Я. Вортман.
Побожжя. Річка Південний Буг. Урочище Протіч із Протічанською скелею (регіональноландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»). Фото 2006.
Під час польського повстання 1863—1864 зблизився з М.Катковим та зі слов’янофілами на основі високої оцінки ролі правосл. церкви в житті рос. народу. Після вбивства рос. імп. Олександра II (13 (1) березня 1881) виступив з вимогою припинити реформи, підготував маніфест від 28 квітня 1881, в якому закликав держ. сановників не йти на поступки реформаторам. На посаді обер-прокурора Найсвятішого Синоду вважав, що освіта для народу повинна поєднувати грамотність із вихованням любові до Батьківщини, Бога й батьків. 1886 підтримав ідею святкування 900-річчя хрещення Київської Русі, яку запропонував митрополит Київський Платон (Городецький), надав їй разом з ін. держ. діячами загальнорос. імперського звучання. Під час святкування прибув до Києва як почесний гість, виступав із гол. промовою, брав участь у хресному ході. Консервативні ідеї П. базувалися на кількох концептах
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОБОЖЖЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
