ПЛЕМ’Я ЛІТОПИСНЕ — умовний термін для позначення політ. та етнічних утворень Сх. Європи напередодні виникнення та на перших етапах розвитку Київської Русі. «Повість временних літ» згадує 14 східнослов’ян. племен, а також племена фінського та балтського походження. Слово «плем’я» в літописі жодного разу не вжите для позначення східнослов’ян. племен (вони згадуються виключно за своїми назвами) і застосовується у значенні сім’ї/роду (у широкому значенні — групи людей, які ведуть своє походження від спільного прародителя — як-то бібл. коліна чи — на місцевому ґрунті — «Ольгово племя»), або на позначення всіх слов’ян разом («Словенско племя»), або на позначення неслов’янських народів. Досить довго в історіографії некритично вживали терміни «плем’я» та «союз племен» для політ. об’єднань слов’ян 2-ї пол. 1 тис. Історики 19—20 ст. розходилися в поглядах на літописні племена, вбачаючи в них етногр., територіальні або політ. групи та ігноруючи той факт, що сам термін «плем’я» доречний для характеристики людських спільнот на ранній стадії соціогенезу. Проте за рівнем свого суспільнополіт. розвитку слов’яни стояли на значно вищому від первісного сусп-ва рівні і, хоча ще у своєму розвитку не досягли рівня держави, вже мали розвинену соціальну та політ. ієрархію (князівожді, знатні роди, ієрархія всередині союзів племен).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛЕМ’Я ЛІТОПИСНЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
