ПЛАЧИНДА Володимир Петрович (26.07.1938—01.11.2002) — історик, шевченкознавець, фахівець із біографістики й документалістики. Близький родич про-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
фесора Київської духовної академії П.Кудрявцева (1866—1940). Н. в с. Клинці (нині село Кіровогр. рну Кіровогр. обл.). За активну громад. позицію був виключений із філол. ф-ту Київ. ун-ту (закінчив його пізніше — 1963). Працюючи теслею на буд-ві Київ. ГЕС, записав від селян с. Хотянівка Вишгородського р-ну Київ. обл. бл. 300 діалектних слів, що згодом увійшли до «Атласу української мови». Працював у Центр. будинку нар. творчості УРСР (1963—64), редакції ж. «Народна творчість та етнографія». За самостійність і неординарність мислення був відрахований з аспірантури кафедри укр. мови Київ. ун-ту (1966). Понад 27 років працював у вид-ві «Наукова думка» (1966—94), де був членом правління й завідував редакцією науково-популярної літератури. Підрахував, що за рік особисто відредагував бл. 3 тис. сторінок, зокрема праці М.Амосова, Г.Писаренка та ін. Працював нач. управління у Мін-ві України у справах національностей та міграції (1994—95), у Секретаріаті ВР України — у секторі підготовки до видання документів ВР України, зокрема, взяв участь у редагуванні стенограм (з 1995) та Конституції України 1996. Був помічником нар. депутата І.Біласа. Знавець укр. громадсько-політ. руху 2-ї пол. 19 ст., який вивчав за архів. першоджерелами. Виявив нові документи про Т.Шевченка, зокрема про його друга А.Козачковського, проводи труни з тілом Т.Шевченка в Києві. Системно вивчав життя, громад. діяльність і наукову спадщину сина кирило-мефодіївця й приятеля Т.Шевченка, винахідника радіотелемеханіки М.Пильчикова та філолога, чл.-кор. Петерб. АН і дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка П.Житецького. Автор монографій «Микола Дмитрович Пильчиков» (К., 1983) та «Павло Гнатович Житецький» (К., 1987), що викликали резонанс як в Україні, так і за кордоном (публікація Марка Антоновича в «Українському історику», 1988, ч. 97—100), статей про І.Срезневського, Т.Рильського та ін. Підготував до друку повний
текст і коментарі до мемуарів С.О.Єфремова «Про дні минулі» («Молода нація: Альманах» (К.), 2002, № 1 — 2004, № 4), де широко використав невідомі архівні матеріали. Узяв участь в енциклопедії «Українська мова», «Українській літературній енциклопедії» (статті про О.Бодянського, П.Житецького, О.Котляревського, М.Максимовича, М.Тулова, К.Шейковського та ін.). З доповідями про Т.Шевченка, П.Житецького, П.Чубинського, С.Єфремова брав участь у наук. конференціях. Займався просвітницькою діяльністю, публікуючи з 1960 популярні статті в ж. «Народна творчість та етнографія», збірниках «Наука і культура: Україна», «Шевченківський збірник» та ін. наук. й науково-популярних виданнях. У перші роки незалежності займався громад. роботою — очолював комісію у справах к-ри та охорони істор. середовища Старокиївської районної ради нар. депутатів м. Київ (1990—94). Брат письменника і суспільно-громадського діяча С.Плачинди (н. 1928). П. у м. Київ. Посмертно обраний членом Національної спілки письменників України (2003). Літ.: Плачинда Сергій. Материк доброти в океані байдужості. «Столиця», 2003, 7—13 листопада; Наша Спілка: Під завісу року. «Літературна Україна», 2004, 1 січня; Сасина М. Подвижник на ниві творення. «Молода нація: Альманах» (К.), 2004. № 4 (33); Жадько Віктор. Некрополь на Байковій Горі. К., 2008. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛАЧИНДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
