ПЛАХОТНЮК Микола Григорович (н. 08.05.1936) — лікарфтизіатр і отоларинголог, учасник руху шістдесятників, укр. правозахисного руху. Н. в с. Фосфорит Щигровського р-ну Курської обл. РСФРР, куди батьки виїхали, рятуючись від Голодомору. Закінчив Київ. мед. ін-т (1966). Активний член Клубу творчої молоді «Сучасник», ініціатор літературно-мистецьких вечорів, найвідоміші з них — сучасної поезії та пам’яті В.А.Симоненка (1963, які організував у Київ. мед. ін-ті). Разом з А.Горською з 1963 сприяв перетворенню щорічних відзначень Шевченківської річниці біля пам’ятника Кобзарю 22 травня (стихійно й немасштабно тривали з 1950-х рр.) у традицію національно свідомих громадян. Після арештів 1967 біля пам’ятника закликав присутніх іти до ЦК КПУ й вимагати звільнення заарештованих. Співав у міжвузівському студентському хорі «Жайворонок», пізніше — у хорі «Гомін». Домагався викладання в Київ. мед. ін-ті укр. мовою. Виступав на захист заарештованих Я.Геврича, В.Мороза. Причетний до видання позацензурного машинописного «Українського вісника», який видавав брат його дружини В.Чорновіл (виходив із січ-
ня 1970), налагодив мережу збирання в Києві матеріалів про події культурно-мистецького життя та переслідування активних діячів за участь у національно-громад. діяльності. Написав відкритого листа із приводу репресій на Дніпропетровщині на захист заарештованих поета І.Сокульського, журналіста М.Кульчинського та В.Савченка (надруковано в 2-му вип. «Українського вісника»), заяву на ім’я прокурора УРСР Ф.Глуха у справі заарештованого історика В.Мороза. Був заарештований 12 січня 1972. Звинувачений за ст. 62, ч. 1 Карного кодексу УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»). Після замовної експертизи у Всесоюзному НДІ заг. і суд. медицини ім. В.Сербського Київ. обласний суд постановив направити П. на примусове лікування. Ставши жертвою рад. каральної медицини, перебував у психіатричній лікарні в Дніпропетровську, із 1976 — у Казанській «лікарні». Відтоді його ім’я не сходило зі сторінок «Українського вісника». Після нового обстеження комісією у Всесоюзному НДІ заг. і суд. медицини ім. В.Сербського 3 березня 1981 П. з лікарні виписали. Проте 8 квітня 1981 його було звіряче побито з переломами кісток, а 6 вересня 1981 доправлено в Черкас. «психушку». У червні 1984 звільнений умовно-достроково, працював лікарем-фтизіатром. 1991 реабілітований. Увійшов до Укр. комітету «Гельсінкі-90», проводу Всеукр. т-ва політв’язнів і репресованих. У березні 1994 очолив правління громад. орг-ції «Музей шістдесятництва», створеної за ініціативою Н.Світличної (20 березня 2000 зареєстрована в Київ. міськ. управлінні юстиції), що мала досліджувати феномен шістдесятництва як суспільно-культ. й суспільно-політ. явища. Із 29 січня 2008 — завідувач відділу Музею історії м. Києва «Музей шістдесятництва». Активно поширює у сусп-ві інформацію про рух шістдесятників: проведено вечір молодої укр. поезії 1960-х рр. (березень 2009; Будинок художника), виставку «По цей і по той бік ґрат» (травень—грудень 2009), вечір до 80-річчя А.Горсь-
кої та І.Світличного (вересень 2009; обидва — в Музеї М.Грушевського) та ін. Зібрано профільну б-ку (понад 6 тис. книжок), майже 100 картин, скульптур і графічних творів, кілька сот музейних експонатів, що відповідно до «Концепції створення музею шістдесятництва в м. Києві» розкривають теми «Діяльність Клубу творчої молоді», «Самвидав», «Літературний і мистецький доробок шістдесятників», «Матеріали судових справ шістдесятників», «Зв’язок із загальносоюзним дисидентським рухом», «Велика зона» тощо. Переможець конкурсу, організованого Благодійним фондом «Україна-3000» серед музеїв України. Нагороджений орденами «За заслуги» 3-го (2001) і 2-го (2007) ст., «Свобода» (2009).
Тв.: За нами правда. «Український вісник», 1970, вип. 1—2; За всіх, хто на чужині. «Українська культура», 1992, № 7; Відчуження од болю, або Як ми листувалися. Там само, 1993, № 5—6; Вони стоять переді мною [Спогади]. Там само, 1995, № 9—10; Наше діло нам святе. Там само, 1995, № 9—10; Двадцять друге травня. «Час-Time», 1997, № 20 (151), 15—21 травня, 22—28 травня; До 60-річчя від дня народження поета-шістдесятника Василя Стуса, закатованого, але духовно не зламаного совітською системою. Там само, 1998, № 1 (183), 1—7 січня; Володимир Комашков — поет із шістдесятих. «Українське слово», 1999, ч. 51, 23 травня. Літ.: Глибока затурбованість долею Миколи Плахотнюка. «Америка», 1976, 16 січня; Трагічна доля М. Плахотнюка. «Українське слово», 1980, 31 серпня; Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору. К., 1995; Алла Горська: Червона тінь калини: Листи, спогади, статті. К., 1996; Стус В. Твори, т. 6, кн. 1—2. Львів, 1997; Овсієнко В. Світло людей: Мемуари та публіцистика, т. 1—2. К.—Х., 2005; Рапп І. Плахотнюк М.Г. В кн.: Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР, т. 1, ч. 2. Х., 2006; Чорновіл В. Твори, т. 3, вип. 1—6. К., 2006; Горинь Б. Не тільки про себе, кн. 2. К., 2008; Світличний І. Голос доби, кн. 2. К., 2008; Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник. К., 2010. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛАХОТНЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
