ПІЩАНКА — с-ще міськ. типу Вінницької області, райцентр. Розташов. над р. Савранка (прит. Пд. Бугу), за 7 км від залізничної ст. Попелюхи. Населення 5,4 тис. осіб (2010). Уперше поселення тут згадується 1734 під назвою Піщана. 1784 воно перейменоване на П. Адміністративно підпорядковане Брацлавському пов. на Поділлі, з 1793 містечко увійшло до Ямпільського, а з 1812 — Ольгопільського повітів Подільської губернії. Належало первісно Конецпольським, потім — князям Любомирським. Останні продали П. у складі цілого савранського ключа рос. імп. Павлу I. Той подарував маєтність графу Миколі Салтикову. В останнього її відкупив польний гетьман коронний Северин Жевуський, потім спадкоємцем став син Вацлав Жевуський (Золотобородий емір), учасник польського повстання 1830—1831. 1831 П. конфіскована урядом. На 1880-ті рр. тут згаданий як найбільший землевласник (504 десятини) урядник Снешко. 1747 закладено СвятоУспенську церкву (1855 дерев’яну церкву замінено цегляною). Із 1778 відома церква Різдва Христового, яку 1794 перетворено із греко-католицької на православну. 1855 тут оселилася група старообрядців, яка 1862 переселилася до с. Плот. На 1885 П. мала бл. 3 тис. мешканців, із них половина — євреї (мали синагогу). 1923 П. отримала статус райцентру (1962—64 приєднана до райцентру в Крижополі; нині с-ще міськ. типу Він. обл.). Перевага с.-г. занять у населення містечка призвела до того, що голодомор 1932—1933 років в УСРР тут пережили навіть скрутніше, ніж у околичних селах. Із липня
tp ht ://
1941 по березень 1944 П. окупували гітлерівці, які створили тут «табір смерті» для євреїв. 1956 отримала статус с-ща міськ. типу. Місц. госп-во сфокусоване на с.-г. заняттях, із пром. підпр-в примітне ВАТ «ПлазмаТек» (виготовлення електродів). Газета: «Піщанські вісті». У Піщанському р-ні розташований природний заказник «Яри» (або «Княгиня»). Літ.: Историко-статистическое описание церкви и прихода м. Песчанки Ольгопольского уезда. «Подольские епархиальные ведомости», 1873, № 3; S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 8. Warszawa, 1887; Денисик Г.І. та ін. Перлини Східного Поділля. Вінниця, 2008. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІЩАНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
