ПІШІ ГОСПОДАРСТВА — категорія збіднілих сел. госп-в наприкінці 18 — поч. 20 ст., які володіли землею, але не мали робочої худоби і с.-г. реманенту. Їх частка в Україні була досить значною. За офіц. даними, наприкінці 1840-х рр. піші, городники (мали лише садибу), бобилі (не мали навіть хати) становили на Київщині 70 %, Харківщині — 30 %, Полтавщині — 74 %, Чернігівщині — 36 % від заг. кількості поміщицьких селян цих губерній. Під час селянської реформи 1861 у Правобережній Україні разом із городниками П.г. складали 82,5 % селянських госп-в. Тоді ж піший поділ набув узаконення й у Лівобережній Україні. На кін. 19 ст., за даними земських подвірних переписів, в Україні (без правобереж. губерній) 1/3 сел. госп-в не мали робочої худоби.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІШІ ГОСПОДАРСТВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
