ПІКІНЕРІВ ПОВСТАННЯ 1769 — 1770 — повстання в Пд. Україні солдатів Дніпровського і Донецького пікінерських полків. Гол. вимогою повстанців було звільнення від пікінерської служби й повернення їм козац. прав і статусу козацтва. Особливо погіршилося становище солдатів пікінерських полків у зв’язку з російсько-турецькою війною 1768— 1774. Масового характеру набули серед пікінерів такі форми боротьби, як відмова від виконання військ. служби і втечі з «постів». Із жовтня 1769 рух пікінерів набув найактивніших форм — збройних виступів і повстання, що охопили значну територію Полтавщини. Пікінери об’єднувалися із запороз. козаками і вступали в сутички з каральними загонами. П.п. було придушено на поч. 1770. За наказом командуючого рос. 2-ю армією, що була розташована в той час в Україні, генерал-аншефа П.Паніна найбільш непокірні пікінери були піддані жорстокому покаранню — биттям т. зв. катівським батогом. Деякі з повстанців померли під час катувань, решта була заслана на довічні каторжні роботи. Донецький пікінерський полк було відправлено для ведення бойових дій проти крим. татар.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІКІНЕРІВ ПОВСТАННЯ 1769 — 1770» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
