ПІДСУСІДКИ — збірна назва незаможного податного населення в Україні та Росії 16—18 ст. Підсусідків становили особи, котрі, як правило, не мали власного госп-ва і житлового помешкання. На певних умовах вони поселялися в чужих дворах («у сусіда») із правом обробітку частини госп. землі. У містах П. здебільшого сплачували податки грошима, а в селах — натурою. Залежно від того, у чиєму дворі проживали П., вони називалися старшинськими, монастирськими, козацькими або посполитськими. Інколи в П. записувалися рядові козаки, селяни чи міщани, які володіли особистим майном, угіддями, однак хотіли уникнути військ. служби або залежності та утисків від можновладців. Набувши статусу П., посполиті та козаки відмовлялися виконувати будь-які повинності. Тому перехід у П. тривалий час уособлювався з особистою незалежністю, можливістю порівняно вільно розпоряджатися майном і самостійно здійснювати госп. діяльність. Це явище набуло масового характеру. У 18 ст. царський уряд і старшинська адміністрація впроваджували в Україні поступове юрид. оформлення П. як окремої податкової групи, з обов’язковим виконанням різних повинностей і забороною вільних переходів. На кінець 18 ст. більшість П. влада перетворила на кріпаків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДСУСІДКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
