Підприємництво — систематична, на власний ризик діяльність із вир-ва продукції, виконання робіт, надання послуг. Здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності. Умовами підприємництва є володіння капіталом, орієнтація на отримання прибутку, включеність у ринок, екон. свобода і самостійність, знання правового поля, ініціативність, творчість, здатність подолати спротив конкурентів. Підприємництво як творчий інноваційний процес може розвиватися в умовах сусп-ва, заснованого на визнанні права власності на засоби вир-ва і вироблену продукцію, на поділі праці, зацікавленості працівників у її результаті. У конкретно-істор. розумінні підприємництво є ознакою індустріальної доби й розвитку, передусім, євроатлан-
тичної цивілізації. Становлення осн. форм підприємництва відбувалося в ході переростання натурального господарства в товарне, розвитку товарно-грошових відносин і ринку, руйнування становості, створення транспортної та інформаційної інфраструктури. У доіндустріальну епоху варто говорити не про сформоване історичне явище, а про окремі його риси: підприємливість як психологічну й особистісну передумову становлення підприємництва як сусп. інституту. Джерела вивчення підприємництва в Україні — матеріальні (знаряддя праці, гроші, герби, печатки, гаманці); писемні (законодавчі акти, заповіти, документи держ. органів, бірж, ярмарків, підпр-в і корпоративних об’єднань, статистика, мемуари, періодика). Періодизація підприємництва в рамках доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох можлива й на основі періодизації вітчизн. історії — підприємництво антич. містдержав, раннього середньовіччя, польсько-литов. доби тощо. Підприємництво в античну епоху. Населення міст-держав Надчорномор’я було носієм антич. традицій ініціативності, передових на той час технологій торгівлі й ремесла. Підприємницька ініціатива виявлялася в успішній колонізації прибережної смуги Чорного й Азовського морів, у контактах із сусідніми племенами, включенні регіону в середземномор. цивілізаційний простір. Сприяли проявам підприємливості доступність робочої сили, природних ресурсів, наявність ринків збуту, навички ведення справ. Античні традиції знайшли продовження в підприємництві жителів середньовічних італ. колоній Криму. Середньовічна доба створила умови для формування традиційного для укр. земель типу підприємця — купця. Налагодження торг. зв’язків з країнами Азії та Зх. Європи (використання транзитного потенціалу) сприяло виділення купецтва в окремий стан. Позитивними чинниками для розвитку підприємницької діяльності на укр. землях стали формування власної грошової системи, визначення правового поля для підприємництва (відпо-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// до сільс. госп-ва, обробки його продуктів, цукроваріння, торгівлі збіжжям. Пром-сть індустріальної доби (вугільна, металообробна, машинобудівна, залізорудна та ін.) розвивалася переважно підприємцями неукр. походження. В укр. землях Австро-Угорщини підприємництво зосереджувалося в руках поляків, євреїв, угорців і німців. Питома вага українців-підприємців залишалася мізерною через слабку їх інтегрованість в індустріальне сусп-во. До поч. 20 ст. укр. економіка розвивалась як складова частина імперського організму. Підприємницький хист трансформувався у вміння співпрацювати із властями, вкладати кошти в потрібні галузі та вести справи у визначений спосіб. Збереження такого стану протягом тривалого часу призводило до вироблення у підприємців споживацького, пристосуванського менталітету. Після Першої світової війни екон. ґрунт укр. підприємництва був підірваний. Перед Українською Центральною Радою постало завдання налагодити нац. госпво й визначитися із власним поглядом на ступінь сприяння підприємництву. Домінування соціаліст. поглядів у середовищі укр. політ. еліти зумовило негативний погляд на підприємництво. III Універсалом УЦР право власності на землю скасовувалося, а право користування землею передавалося земельним комітетам. Підприємці висловилися різко проти націоналізації та соціалізації, зокрема, в декларації, переданій 25 квітня 1918 головою Ради З’їздів гірничопромисловців Півдня Росії Н. фон Дітмаром голові Ради народних міністрів Української Народної Республіки В.Голубовичу. В Українській Державі було відновлено засади приватної власності, оголошено свободу торгівлі і підприємництва, підприємців введено до складу уряду (А.Ржепецький, С.Гутник, С.Мерінг та ін.), що пояснювалося прагненням гетьмана П.Скоропадського заручитися підтримкою заможних верств і налагодити ринкову економіку. Відновлювалася підприємницька ініціатива, утворювались підприємницькі орг-ції («Суазіф»,
відні статті «Руської правди», «Статуту Володимира Всеволодича»), усталення певних традицій підприємництва. Литовсько-руська доба 14— 16 ст. позначилася створенням принципово нових умов для підприємництва. З’явилися нові орг. структури (гільдії, мануфактури, цехи — із часом їх сувора регламентація стала перепоною для приватної ініціативи). Розвиток міст створював сприятливі умови для підприємництва, особливо із запровадженням магдебурзького права. Укр. підприємництво розвивалося в рамках європ. екон. традиції. Однак із 2-ї пол. 16 ст. шляхи розвитку західноєвроп. та укр. підприємництва розійшлися. Революція цін зумовила вигідність вир-ва в Сх. Європі продовольства внаслідок його подорожчання на споживчому ринку. Мануфактурне вирво Зх. Європи потребувало сировини, а зростаючі міста — продуктів харчування. Попит на хліб зумовив організацію панського фільваркового госп-ва. Після Люблінської унії 1569 прискорилося покріпачення селян (фільварки вимагали забезпечення робочою силою). Козацька доба. Підприємництво у цей час зумовлювалося розвитком промислів, втягненням козац. госп-в у товарне вирво, включенням у рос. екон. простір, деформацією попередніх екон. зв’язків. Унаслідок національної революції 1648—1676 екон. процеси в Правобережній Україні та в Гетьманщині пішли різними шляхами. Незважаючи на занепад продуктивних сил унаслідок війн, розвивалося козац. підприємливість, з’явилось чумацтво як вільна торговельно-мандрівна асоціація зі своїми традиціями. Поступова ліквідація козац. державності негативно позначилася на умовах для підприємництва місц. мешканців. Міста заселяла купецька еліта переважно неукр. походження, а надто — після скасування 1754 мит на українсько-рос. кордоні. Імперська доба позначилася становленням індустріального суспільства. Трансформувалося розуміння місця та ролі підприємця в екон. і соціальній структурі сусп-ва. Купецтво, яке купувало пром. посвідчення та займа-
лося торгівлею, в доіндустріальну добу асоціювалося з підприємництвом. Із часом таке станове розуміння підприємців руйнувалося. Соціальна значущість станових привілеїв купецтва, визначених нормативно-правовими актами 18 ст. (зокрема Жалуваною грамотою містам 1785), знижувалася. Купці, дворяни, згодом селяни активно залучалися до підприємницької діяльності. Підприємництво в добу індустріального сусп-ва. 2-га пол. 19 ст. позначилась значними змінами в екон. політиці Російської імперії, створенням більш сприятливого клімату для підприємництва, проявів підприємливості поміркованішим ставленням урядових кіл та й суспва до підприємців. Формувалися модерні правові умови, інформаційний простір підприємництва. Пореформений час позначився активною роллю іноз. підприємництва (франц., бельг., нім., брит.) в розвиткові металургії, машинобудування, залізниць та ін. модерних галузей пром-сті. Законодавство 1860-х рр. ліквідувало станові обмеження в підприємництві. У пореформений час купецтво, як найбільш фінансовоспроможний прошарок, стало джерелом капіталізації харчової й обробної галузей промсті як найприбутковіших. Із виданням «Положення про державний промисловий податок» 1898 поняття «купець» і «підприємець» перестали бути тотожними, відтак купецьке звання вказувало на станову, а не на професійну належність. Нечисленне (2 % міськ. населення наприкінці 19 ст.) укр. купецтво зосереджувалося насамперед в економічно розвинутих містах. Водночас із руйнуванням становості відбувалося становлення класового сусп-ва — формувалася буржуазія (нечисленна, без повноцінного політ. представництва; інтереси підприємців відстоювали, головно, біржові комітети на місц. рівні). Найвідоміші династії укр. підприємців 19 ст. — Яхненки та Симиренки, Терещенки, Ханенки. На рубежі 19—20 ст. розвивається дрібне і середнє підприємництво. Участь українців у ньому в різних частинах України була різною, а саме — сфери діяльності укр. підприємців зводилися
247
ПІДПРИЄМНИЦТ
st hi
or o y. rg a .u
/
248 ПІДСКАРБІЙ
«Протофіс»). Сплеск активності та грюндерства змінився занепадом за Директорії Української Народної Республіки. Значна частина підприємців перемістилася в Одесу, яка перебрала на себе роль підприємницького центру. Воєнно-політ. боротьба 1919, соціаліст. орієнтація і слабкість Директорії УНР змусили підприємців емігрувати чи перебиратися на територію, контрольовану Білим рухом. Прихід більшовиків до влади ознаменувався початком комуніст. буд-ва: націоналізацією землі й пром-сті, транспорту та банків, трансформацією торгівлі в систему обміну, впровадженням трудової повинності й продрозкладки, забороною вільного ринку. Матеріальні цінності були оголошені загальнонар. або колгоспно-кооп. власністю, а фактично перетворені на держ. власність. Поступ підприємництва був призупинений, а експеримент закінчився екон. колапсом. Рад. влада була змушена запровадити нову економічну політику й допустити підприємництво, зберігаючи адм., політ. і фінансовий контроль за економікою та суб’єктами госп. діяльності. Рад. кер-во розглядало підприємництво загалом як вимушений крок. Така позиція зумовила специфіку підприємництва (особливості соціальної типології «непмана» — політ. безправність, обмеженість екон. ініціативи, що вели до соціальної мімікрії, пристосуванства; функціонування в умовах «сірої» економіки; сфери — торгівля, дрібна пром-сть). До приватного підприємництва в часи непу зараховують і кустарно-ремісничу діяльність у текстильній, деревообробній галузях. Підприємництво часів непу суперечило комуніст. доктрині і не створювало необхідних для індустріалізації ресурсів. Згортання непу наприкінці 1920-х рр. зумовило унеможливлення підприємництва як екон. діяльності та еміграцію підприємців чи їх пристосування до рад. дійсності. Західноукр. землі в міжвоєнний час перебували під владою Румунії, Чехословаччини та Польщі. Політ. й екон. (спустошення в результаті війни, вплив Великої депресії) погляд на новоприєднані землі як на ресурсну базу, по-
літика екон. колонізації і дискримінації, перешкоди не дали можливості укр. підприємництву успішно розвиватися. Попри це поширювалися кооперативи, у Польщі відкрився свій Пром. банк (свідчення міцності нац. капіталу) та Союз укр. купецтва (об’єднання підприємців за галузевими секціями). Специфічність умов розвитку міжвоєнних Польщі, Румунії, Чехословаччини зумовила традиції й навички ведення підприємництва українцями — протистояння екон. тискові центру, опора на власні сили, дух нац. корпоративізму тощо. Об’єктивні соціальні потреби із серед. 1950-х рр. зумовили розвиток підприємництва в тіні; в умовах гострого дефіциту необхідних речей послугами тіньовиків користувалися до 70 % тих, хто купував одяг, 57 — продукти харчування, 35 % — ліки. Із кінця 1950-х рр. за підтримки кримінальних структур виникають т. зв. цеховики, а згодом — фарцовщики, які задовольняли попит на речі широкого вжитку. Нагромаджувалися капітали, які стали основою підприємництва за незалежної України. Підприємництво в епоху постіндустріального суспільства. Становлення постіндустріального суспільства в країнах Заходу почалося після Другої світової війни. Рад. командна економіка, позбавлена приватної ініціативи, здеформована запереченням рівноправної із працею ролі капіталу та підприємництва в процесі вир-ва, продовжувала орієнтуватися на галузі, визначальні для індустріального сусп-ва (металургію, видобувні галузі, важке машинобудування та ін.). Це, у тому числі, зумовило в подальшому розпад СРСР. Роки перебудови позначились інституціалізацією елементів ринку й підприємництва. Низка нормативноправових актів (Закон «Про індивідуальну трудову ініціативу громадян в СРСР», Закон «Про кооперацію» та ін.) дала поштовх кооп. рухові, сприяла виникненню дрібного підприємництва. В умовах браку підприємницьких вмінь та нестачі товарів підприємництво виникало у сфері торгівлі, фінансів, посередництва. Прошарок підприємців формувався за рахунок «червоних ди-
ректорів», кооператорів, інженерів, парт., рад. і комсомольських функціонерів (тих, хто мав доступ до власності, технологій, фінансів). Історія інституту підприємництва в незалежній Україні почалася з приватизації, зняття законодавчих обмежень на підприємницьку діяльність. Пострад. умови розвитку підприємництва сприяли становленню типу великого бізнесу (фінансово-пром. груп), зрощеного з держ. владою. Впровадження 1996 гривні, стабілізація фінансового сектору, налагодження зовнішньоекон. зв’язків, екон. зростання після 2000 р. сприяли становленню дрібного й середнього підприємництва. «Помаранчева революція» 2004 засвідчила наявність прошарку дрібних та середніх підприємців із власними пріоритетами, готових до їх відстоювання (що є важливим елементом громадянського суспільства). Літ.: Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия во второй половине 19 века: Проблемы торгово-промышленной политики. Л., 1981; Задорожний Є.В. Товарне виробництво і торгівля на західноукраїнських землях (кінець 18 — перша половина 19 ст.). Львів, 1989; Крутіков В.В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період. Дніпропетровськ, 1992; Петрів Р.В. Генезис капіталізму у містах Східної Галичини в кінці 18 — першій половині 19 ст. ІваноФранківськ, 1993; Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики 19 ст.). К., 1999; История предпринимательства в России, кн. 1—2. М., 2000; Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду непу (1921—1928): Історико-теоретичний аспект. К., 2003; Лановик Б.Д. та ін. Економічна історія України. К., 2004; Пиріг О.А. Історія підприємництва України. К., 2004; Донік О.М. Купецтво України в імперському просторі (19 ст.). К., 2008; Шацилло М.К. Российская буржуазия в период гражданской войны и первые годы эмиграции: 1917 — начало 1920-х гг. М., 2008. Т.С. Водотика.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
