ПІДПОМІЧНИКИ — непривілейована, здебільшого незаможна, частина військ. стану в Лівобережній Україні і Слобідській Україні наприкінці 17 — 18 ст. Виникли в процесі майнового і соціального розшарування козацтва. До П. належали малозабезпечені землею збіднілі козаки, які були неспроможні відбувати військ. службу за свій кошт. Вони зобов’язувалися вищою владою до надання допомоги («підмоги») виборним козакам і найманим військам щодо постачання провіанту, зброї, одягу, коней тощо. П. обробляли землі заможних козаків, коли ті відбували військ. службу, виконували функції сторожів і погоничів в обозах, а також відбували ін. повинності і сплачували податки. Їх офіц. вирізнення з козац. маси сталося після виходу універсалів гетьмана І.Мазепи 1698 і 1701 (Лівобережжя) та указу рос. царя Петра I 1700 (Слобожанщина). Водночас перші відомості про «допомогу» та «підмогу» козаків своїм «товаришам» у джерелах містяться на багато років раніше.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДПОМІЧНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
