ПІДДУБНИЙ Іван Максимович (08.10(26.09).1871—08.08.1949) — силач, цирковий діяч. Природно обдарована й загартована тренуваннями людина унікальної могутності, витривалості, моторності. Одна із знакових постатей фізичної к-ри. Призер конкурсів краси (на кращу статуру й мускулатуру), проведених у СРСР і США, коли йому вже минуло 50. Засл. арт. РРФСР (1939), засл. майстер спорту СРСР (1945). Н. в с. Красенівка Золотоніського пов. Полтав. губ. (нині село Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.). Батьки, виховуючи ще шістьох молодших за нього дітей, також надзвичайно дужих, займалися землеробством, здебільшого в с. Богодухівка Золотоніського пов. Полтав. губ. (нині село Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.). 1893 П. влаштувався вантажником портової фірми в Севастополі. Згодом переїхав до Феодосії. Вперше вийшов на манеж шапіто як аматор важкої атлетики і змагань на поясах. 1898 став професіоналом, гирьовиком-виконавцем оригінальних трюків. Ангажувався по багатьох мандрівних трупах, гастролював у Києві, Одесі, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), ін. містах Рос. імперії та за кордоном. На поч. 20 ст. вважався світ. рекордсменом із вправ зі штангою. Виграв чимало комерційних міжнар. турнірів, серед них — такі, що 1904—09 показово, хоч і неформально, оголошувалися чемпіонатами світу з класичної (французької, греко-римської) боротьби. Характерною стійкою
st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
вдачею та системно відшліфованими тактико-тех. прийомами динамічного ведення двобоїв здобув тріумфальну славу нездоланного. Гучно афішований з рекламним званням «Чемпіон чемпіонів». У Гамбурзі (Німеччина) фахово перемагав суперників із різних країн у принципових зустрічах без публіки, особливо обумовлених правилами відповідного етичного кодексу (за т. зв. гамбурзьким рахунком). Од 1910 до 1913 вкладав кошти і власну працю в госп-во на батьківщині, осівши в Красенівці й Богодухівці. Надалі виїхав до Полтави, згодом до Санкт-Петербурга. Продовжив митецько-спортивну кар’єру. У серед. 1920-х рр. запрошений виступати до США, отримав там, зокрема, титул найкращого борця з екстрено опанованого ним «вільного стилю». Потім придбав садибу в м. Єйськ (нині місто Краснодарського краю, РФ), де, траплялось, у похилому віці, попри символічне повернення на арену, потерпав од злигоднів та владних утисків, у т. ч. за підкреслену демонстрацію своєї «українськості». На восьмому десяткові літ пережив нацистський окупаційний режим часів Другої світової війни. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1939). Художник М.Струнников, учень І.Рєпіна, намалював (вірогідно 1906—07) портрет П., а спеціально для Д.Яворницького — варіант цієї картини, атрибутувавши образ героя під козака-запорожця (із заміною трико на шаровари, доданням чуба тощо: копія у Дніпропетровському історичному музеї імені Д.Яворницького). П. у м. Єйськ. Тв.: Моя жизнь в борьбе. «Огонек», 1947, № 28. Літ.: Гринвальд Я. Русский богатырь Иван Поддубный. М., 1957; Шубравська М.М. Д.І. Яворницький. К., 1972; Жуков Д.А. Иван Поддубный. М., 1975; Меркурьев В.И. Иван Поддубный. Краснодар, 1986; Ковальчук Л. Нащадок запорожців. «ЛУ», 1998, 11 червня; Кравченко В.В. Український Севастополь, кн. 1. Севастополь, 2001; Титоренко Л. Повертайся, Іване, назавжди. «Голос України», 2001, 1 вересня; Шпак В. Богатир із хутора Козачого. «Урядовий кур’єр», 2006, 24 жовтня; Дымов Я.М. От боли голос хрипнет. К., 2007. П.Г. Усенко.234
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДДУБНИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
