ПЕТРО І, Петро I Олексійович, Петро Великий (09.06(30.05).1672 —08.02(28.01).1725) — рос. цар (із 1682), імператор (із 1721), фундатор Російської імперії. Молодший син рос. царя Олексія Михайловича. Проводив агресивну зовн. політику. 1700 розпочав війну проти Швеції за вихід до Балт. моря (Північна війна 1700—1721), у ході якої на основі рекрутської повинності було створено велику регулярну армію та збудовано могутній військово-мор. флот, мілітаризовано економіку й держ. управління країни. П. I воював також з Османською імперією (1710—11), Персією (1722—23), планував воєнний похід в Індію. Після ряду перемог над Швецією уклав Ніштадський мирний договір 1721, що закріплював за Рос. д-вою Балт. узбережжя. Після цього Росію було проголошено імперією, а П. I — імператором. Поряд з активною зовн. політикою П. I здійснив докорінне реформування всіх сфер держ. і сусп. життя країни, що мало на меті шляхом тех. і культ. європеїзації д-ви розбудувати могутню імперію та створити передумови для дальшого розвитку рос. абсолютизму. 1708 П. I провів адм.тер. реформу, запровадив інститут губернаторів; 1711 створив Правительствуючий Сенат як вищу адміністративно-суд. установу; 1714 видав указ про злиття помість і вотчин в єдине дворянське землеволодіння; 1718— 22 заснував колезьку систему центр. держ. управління; 1721 ліквідував інститут патріарха в Рос. правосл. церкві, організувавши натомість Найсвятіший Синод. П. I запровадив у Росії
В.М. Петрів.
tp ht :// каналів. Матеріальні ресурси Лівобережної України і Слобідської України використовувалися на військ. потреби Росії. За наказом П. I було зруйновано гетьман. столицю Батурин (1708) та Чортомлицьку Січ (1709). Політика П. I стосовно України викликала антирос. повстання гетьмана І.Мазепи (1708—09), опозиційну діяльність наказного гетьмана П.Полуботка (1722—23), невдоволення широких кіл укр. суспільства. Літ.: Соловьев С.М. Публичные чтения о Петре Великом. М., 1984; Милюков П. Государственное хозяйство России в первой чверти ХVIII столетия и реформа Петра Великого. СПб., 1892; Анисимов Е.В. Время петровских реформ. Л., 1989; Павленко Н.И. Петр Великий. М., 1990; Анисимов Е. Государственные преобразования и самодержавие Петра Великого в первой четверти ХVIII века. СПб., 1997; Горобець В.М. Присмерк Гетьманщини: Україна в роки реформ Петра I. К., 1998; Його ж. «Волимо царя східного». Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2007; Бушкович П. Петр Великий. Борьба за власть (1671—1725). М., 2008; Анисимов Е. Петр Великий. Личность и реформы. СПб., 2009; Павленко Н.И. Петр Великий. М., 2010. В.М. Горобець.
186 ПЕТРО
рини I кн. О.Меншиков, аби запобігти приходу до влади дочок рос. імп. Петра I та реагуючи на популярність царевича серед знаті, схилив імператрицю до передачі влади Петрові Олексійовичу. Вступивши на престол 18 (7) травня 1727, П. II на перших порах свого правління повністю пе-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
Петро I. Гравюра П. Субейрана за оригіналом Л. Каравана. 1743.
юліанський календар (1700) і т. зв. громадян. шрифт (1710), заснував першу рос. газету (1703), організував Імператорську (Петерб.) АН (1724). За П. I розвинулися суднобудування, металургія, суконна пром-сть. Більшість реформаторських заходів П. I були продиктовані потребами війни, проведені без урахування реальних можливостей країни, а тому мали негативні соціальні наслідки. Держ. діяльність П. I призвела до бюрократизації та мілітаризації держ. управління, посилення кріпосницьких відносин, одержавлення сусп. життя в країні, збільшення податкового тягаря на всі верстви рос. сусп-ва, різкого скорочення чисельності населення в центр. районах Росії. Реформаторська діяльність й активна зовн. політика П.I справили значний вплив на держ. і сусп. життя України. Цілеспрямовано обмежуючи політ. автономію Гетьманщини, П. I втручався в прерогативи гетьман. влади, поширював на Україну дії царських указів і рос. законодавчих актів, 1709 запровадив інститут царських резидентів при гетьманові, 1722 створив Малоросійську колегію як вищий владний орган Лівобережної України, фактично ліквідував гетьманату інститут. За П. I тисячі українців гинули на чужих для інтересів України війнах, вмирали від непосильної примусової праці на буд-вах Санкт-Петербурга, різних фортифікаційних споруд і
Петро II Олексійович. Гравюра К.-А. Вортмана з оригіналу Й.П. Люддена. 1729.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕТРО І» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
