ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1919—1920 — рейд військових з’єднань Армії Української Народної Республіки по тилах рад. і білогвард. військ. У листопаді 1919 знекровлена попередніми боями та пошестю тифу (залишилося 8—10 тис. вояків) Армія УНР виявилася затиснутою у «трикутнику смерті» в районі Старокостянтинова. На пд. та сх. України діяла Добровольча армія, на зх. — польська армія, на пн. — Червона армія. Під тиском переважаючих сил противника Армія УНР змушена була відійти на пн., під її контролем залишалася невелика територія в районі м. Любар Волинської губернії. У таких умовах продовжувати боротьбу регулярними військ. силами було неможливо. 4—6 грудня 1919 в Новій Чорториї відбулася нарада представників уряду та вищого командування армії за участю С.Петлюри, В.Тютюнника, Ю.Тютюнника, М.Омеляновича-Павленка, Є.Коновальця та ін. Вона ухвалила ліквідувати регулярний фронт, вийти у ворожий тил і розпочати партизан. війну разом із повстанськими загонами. Уряд прийняв рішення про від’їзд С.Петлюри до Варшави. 1-й Зимовий похід розпочався 6 грудня 1919. Боєздатні частини були зведені в 4 групи: Запорізьку (команд. — генерал-хорунжий М.Омелянович-Павленко, згодом — полк. А.Гулий-Гуленко), Київську (команд. — полк. Ю.Тютюнник), Волинську (команд. — полк. О.Загродський) та 3-ю стрілец. д-зію зі Спільною юнацькою школою (команд. — полк. В.Трутенко). Командуючий армією — генерал-хорунжий М.Омелянович-Павленко, нач. штабу — полк. А.Долуд. Заг. чисельність армії становила бл. 10 тис. вояків (з них боєздатних 3—3,5 тис.) при 2 тис. шабель та 12 гарматах. Січові стрільці під командою Є.Коновальця відмовилися брати участь у рейді, оскільки не бачили сенсу в партизан. діях. Частина їх самодемобі-
лізувалася, решта приєдналася до ін. підрозділів Армії УНР. У грудні 1919 — березні 1920 укр. війська, у тяжких боях знищуючи ворожі гарнізони й окремі військ. формування білогвардійців та червоних, пройшли по Єлизаветградщині, форсували Дніпро, зайняли Умань, Черкаси, Канів, Смілу та ін. населені пункти. Під час походу командування підтримувало постійний зв’язок з урядом і С.Петлюрою. У квітні 1920 за наказом Гол. отамана Армії УНР С.Петлюри війська почали пробиватися на зх., щоб об’єднатися з укр. частинами на польсько-рад. фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). 6 травня 1920 в районі Ямполя відбулося з’єднання частин Армії УНР. За 180 днів Зимового походу армія пройшла 2500 км, захопила значні трофеї та полонених. 1-й Зимовий похід сприяв поширенню селянських повстань в Україні, показав силу духу і жертовність вояків Армії УНР в боротьбі за державність. Усіх учасників походу було нагороджено Залізного Хреста орденом. Пізніше в еміграції була створена Орденська рада рицарів Зимового походу. Літ.: Омелянович-Павленко М. Зимовий похід. Каліш, 1934; Доценко О. Зимовий похід (6.ХII.1919—6.V.1920). К., 2001. А.О. Буравченков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР 1919—1920» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
