ПЕРШИЙ БІЛОРУСЬКИЙ ФРОНТ — оперативно-стратегічне об’єднання Червоної армії на заключному етапі Другої світової війни. П.Б.ф. першого формування створений 24 лютого 1944 на підставі директиви Ставки Верховного головнокомандування від 17 лютого 1944 шляхом перейменування Білорус. фронту. До його складу увійшли 3-тя, 10-та армії, Сорок восьма армія, 50-та, 61-ша армії, Шістдесят п’ята армія і Шістнадцята повітряна армія. Від 5 до 16 квітня 1944 П.Б.ф. мав назву Білорус. фронт. Його війська на поч. 1944 вели операції місц. значення на бобруйському та брест-люблінському напрямках. Від 21 до 26 лютого війська фронту частиною сил правого крила (3-тя, 50-та армії та 16-та повітряна армія) провели Рогачівсько-Жлобинську наступальну операцію 1944, захопивши плацдарм на правому березі Дніпра на ділянці Новий Бихов — Рогачів глибиною до 25 км по фронту до 60 км, звільнили Рогачів. 5 квітня 1944 на підставі директиви Ставки Верховного головнокомандування від 2 квітня 1944 фронт перейм. у Білорус. фронт 2-го формування. Командуючий: генерал армії К.Рокосовський (лютий—квітень 1944). П.Б.ф. 2-го формування створений 16 квітня 1944 на підставі директиви Ставки Верховного головнокомандування від 12 квітня 1944 шляхом перейменування Білорус. фронту 2-го формування. До його складу ввійшли 3-тя армія, Сорок сьома армія, 48-ма армія, Шістдесята армія, 61-ша, 65-та армії, Шістдесят дев’ята армія, 70-та армія і 16-та повітряна армія, пізніше — Восьма гвардійська армія, 3-тя ударна армія, П’ята ударна армія, Двадцять восьма армія, 33-тя армія, Перша гвардійська танкова армія, Друга гвардійська танкова армія, 2-га танк. армія, 6-та повітряна армія,
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
1-ша і 2-га армії Війська Польського. В оперативному підпорядкуванні фронту перебувала Дніпровська військова флотилія. У ході стратегічної Білоруської наступальної операції 1944 війська фронту провели Бобруйську наступальну операцію 24—29 червня, у результаті якої оточили й знищили більше 6-ти дивізій противника, просунулись на 100—150 км, вийшли на р. Свіслоч (прит. Березини, бас. Дніпра), західніше Осиповичів, Слуцька, Любані, Колок. Від 29 червня до 4 липня спільно із 2-м і 3-м Білоруськими фронтами і партизанами Білорусі війська фронту провели Мінську наступальну операцію 1944, у ході якої була звільнена столиця Білорусі — Мінськ, оточене й розгромлене більш ніж 100-тис. угруповання противника. Рад. війська отримали можливість швидко просуватися до зх. кордонів СРСР. П.Б.ф. було поставлене завдання розвинути наступ на Барановичі, Брест, захопити плацдарм на Зх. Бузі (прит. Вісли). Від 18 липня до 2 серпня проведено Люблін-Брестську наступальну операцію 1944, у ході якої форсовано Віслу, захоплено на її лівому березі магнушевський і пулавський плацдарми. За 14 днів наступу війська просунулися на 260 км, перейшли держ. кордон і звільнили міста Брест, Седліц, Люблін. У серпні—грудні 1944 війська фронту вели бойові дії з утримання і розширення плацдармів на Віслі й готувалися до зимового наступу. Від 14 січня до 3 лютого 1945, беручи участь у стратегічній Вісло-Одерській наступальній операції 1945, провели Варшавсько-Познанську наступальну операцію і, звільнивши Центр. Польщу з Варшавою, вийшли на Одер, захопивши на лівому березі ріки плацдарм північніше і південніше Кюстрина, за 60 км від Берліна. 10 лютого — 4 квітня 1945 війська фронту брали участь у Східнопомеранській стратегічній наступальній операції, звільнили пн. частину Польщі. 16 квітня — 8 травня 1945 П.Б.ф. взяв участь у проведенні стратегічної Берлінської наступальної операції 1945, у ході якої у взаємодії з військами Першого Українського фронту і за сприян-
ня військ 2-го Білорус. фронту штурмом захопив Берлін. 10 червня 1945 на підставі директиви Ставки Верховного головнокомандування від 29 травня 1945 фронт розформований, його польове управління реорганізоване в польове управління Групи рад. окупаційних військ у Німеччині. Командуючі: генерал армії, з червня 1944 — Маршал Рад. Союзу К.Рокосовський (квітень—листопад 1944); Маршал Рад. Союзу Г.Жуков (листопад 1944 — червень 1945). Літ.: Маланьин К.А. Разгром фашистских войск в Белоруссии. М., 1956; Боевой путь Советских Вооруженных сил. М., 1960; История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945, т. 4. М., 1962; Освобождение Белоруссии. М., 1969; Воробьев Ф.Д. и др. Последний штурм. М., 1970; Битва за Белоруссию. Минск, 1974; Рокоссовский К.К. Солдатский долг. М., 1988; Похлебкин В.В. Великая война и несостоявшийся мир 1941—1945: Военный и внешнеполитический справочник по истории Великой Отечественной войны и ее международно-правовым последствиям с 22 июня 1941 г. по 31 августа 1994 г. М., 1997; Россия и СССР в войнах XX века. М., 2001; Жуков Г.К. Воспоминания и размышления, т. 1— 2. М., 2002; Мещанский И., Хохлов И. Впереди Германия!: Висло-Одерская стратегическая наступательная операция 12 января — 3 февраля 1945 года: 1-й Белорусский фронт. М., 2005. Т.В. Заболотна, Л.В. Кондратенко.
«Про організування “Просвіт”», «Про народний театр». Дж.: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 2581, оп. 1, спр. 16, арк. 44—46; спр. 157, арк. 24—27. А.П. Гриценко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРШИЙ БІЛОРУСЬКИЙ ФРОНТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
