ПЕРУН — язичницький бог у Київській Русі. Згадки П. в «Повісті временних літ» дають підстави вважати, що його культ до прийняття християнства був поширений у князівсько-дружинному середовищі. Іменем П. клялися руси, присягаючи дотримуватися договорів (907, 911, 945, 971; див. Договори Київської Русі з Візантією). Під 945 згадується постать П., яка стояла в Києві на
tp ht ://
li…skoruskJ tradice o kr<li Myty<Уi Corvinovi. «Sbornik Filozofickej fakultу Universitу KomenskJho» (Bratislava), 1926, N 1; Друкарні та стародруки Підкарпатської Русі-України. «Бібліологічні вісті», 1926, № 4; Перемишельський літописний кодекс першої редакції в складі хронік Яна Длугоша. «ЗНТШ», 1927, т. 147; 1928, т. 149; 1931, т. 151; «Historia Polonica» Jana D»ugosza a ruskJ latopisectvi. Praha, 1932; Общий источник древнейшего чешского и древнейшего польского летописания. В кн.: Труды Института славяноведения АН СССР, т. 1. М., 1947; Podkarpatska Rus ve stoleti XIII. — XV. Praha, 1995. Літ.: Досталь М.Ю. Российские слависты-эмигранты в Братиславе. «Славяноведение». М., 1993, № 4. Д.С. Вирський.
ної комісії уряду ЗУНР. 1929 повернувся з еміграції до Львова, відкрив адвокатську канцелярію. У 1929 — 1930-ті рр. належав до Українського національно-демократичного об’єднання. Двічі (1935; 1938) обирався послом (депутатом) до польс. сейму, входив до правничої комісії і комісії праці. У роки Другої світової війни мешкав на Холмщині, працював в Укр. центр. к-ті у Замості. Літ.: Кугутяк М. Історія української національної демократії (1918— 1929), т. 1. К.—Івано-Франківськ, 2002; Соляр І. Перфецький Роман. В кн.: Західно-Українська Народна Республіка: 1918—1923: Уряди. Постаті. Львів, 2009. І.Я. Соляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРУН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
