ПЕРСЬКИЙ БУНТ 1797 — умовна назва першого виступу чорномор. козаків, що розпочався на Кубані 22 липня 1797 після їх повернення з Перського походу в Єкатеринодар (нині м. Краснодар). У поході до Каспійського моря брали участь 2 піших п’ятисотенних полки під командуванням військ. судді А.Головатого. У Чорноморію з походу повернулося лише 504 козака. Повсталі чорноморці на чолі зі своїми провідниками Федором Дикуном, Йосипом Шмальком і Микитою Собакарем відмовились розходитися по куренях. Вони вимагали видачі їм жалування, харчів, покарання старшини, яка зловживала владою, задоволення «всех обид» під час походу у вигляді грошової компенсації в розмірі 4—5 тис. рублів. Призначений 27 червня 1797 рос. імп. Павлом I наказним отаманом Чорноморського козацького війська Т.Котляревський, відчуваючи загрозу своєму життю, викликав регулярні війська, а сам утік до Усть-Лабінської фортеці. 5—6 серпня 1797 козаки змінили вимоги, поставивши собі за мету усунути військ. уряд від влади. На міськ. ринку Єкатеринодара відбулося зіткнення козаків і старшини. Учасники П.б. паралізували діяльність урядових структур, усунули деяких посадо-
Перначі. З колекції Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського.
tp ht :// пагорбі. У переліку богів, чиї ідоли встановив київ. кн. Володимир Святославич у Києві 980, П. стоїть на першому місці, при цьому вказано, що зображення бога було дерев’яним, мало срібну голову і золоті вуса. Тоді ж Добриня поставив ідола П. в Новгороді (нині м. Новгород Великий). Під час хрещення Київської Русі ці статуї були скинуті, відповідно, у Дніпро і Волхов. П. згадується в кількох давньорус. повчаннях 11—13 ст., спрямованих проти язичництва. Із писемних джерел не відомо про культ П. у слов’ян за межами Русі. Найближчим до рус. П., імовірно, слід вважати бога Перкунаса/Перконса, якому поклонялися балтські народи. Уявлення про П. як слов’ян. верховного бога-громовержця сформувалося в 19—20 ст. на основі даних етнографії, фольклористики, лінгвістики, ономастики. Приклади таких даних: мотив боротьби «Пяруна» із супротивником, якого він вражає громом і блискавкою (у білорус. казках); укр. примовка «Бодай тебе Перун побив!»; вживання слова «перун» у значенні «грім, блискавка» у слов’ян. мовах; топонім «Перунів дуб» у грамоті галицького кн. Льва Даниловича; похідні від слова «Перун» у сучасній топонімії Польщі та південнослов’ян. країн; особисте ім’я Перун у болгар і македонців; терміни «перунів камінь», «перунова стріла», яким білоруси і поляки називали викопні рештки белемнітів (вимерлі головоногі молюски, подібні до кальмарів) та первісні кам’яні знаряддя. Поширена думка, що нар. уявлення про Іллю Пророка (який їздить у колесниці по небу під час грози) відображають міфологічний образ П. Для реконструкції слов’ян. уявлень про П. часто шукають паралелі в міфології ін. індоєвроп. народів. Символами П. вважають блискавку, дуб, зброю. Літ.: Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей. М., 1974; єowmiaЅski H. Religia S»owian i jej upadek (w. VI— XII). Warszawa, 1979 (рос. пер. — Ловмяньский Х. Религия славян и ее упадок (VI—XII вв.). СПб., 2003); Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981; Його ж. Язычество Древней Руси. М., 1987; Топоров В.Н. Боги. В кн.: Славянские древности: Этнолингвистический словарь, т. 1. М., 1995; Szyjewski A. Religia S»owian. Krak\w, 2003; Клейн Л.С. Воскрешение Перуна: К реконструкции восточнославянского язычества. СПб., 2004. Д.Я. Вортман.
160 ПЕРУН
Є.Ю. Перфецький.
вих осіб, обрали нових курінних отаманів та керівників: Ф.Дикуна — військ. осавулом, Й.Шмалька — військ. пушкарем, М.Собакаря — наглядачем Єкатеринодарського обмінного двору. 5—12 серпня 1797 повсталі козаки фактично тримали у своїх руках владу в Єкатеринодарі, встановивши строгий порядок і нічне патрулювання. 9 серпня 1797 інспектору козац. військ полк. Пузирєвському, який прибув до Єкатеринодара, вдалося ввести повсталих чорноморців в оману — порадивши їм «избрать из себя 14 человек самых первейших и отважнейших людей для отправки государю с донесением о их нуждах». 12 серпня 1797 депутати від козаків виїхали до Санкт-Петербурга, де були заарештовані й посаджені в Петропавловську фортецю. Суд, що відбувався над козаками в С.-Петербурзі та УстьЛабінській фортеці в Чорноморії, виніс суворий вирок — 163-х повісити, а інших прогнати крізь стрій в 1 тис. солдатів (які мали шмагати їх прутами) від 8 до 10 разів. 28 серпня 1800 рос. імп. Павло I припинив справу про бунт чорноморських козаків, наказавши Ф.Дикуна, М.Собакаря, Й.Шмалька і Ю.Полового відшмагати батогом і відправити на каторжні роботи до Сибіру, а ін. засуджених «оставить без наказания свободными». Літ.: Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1. Екатеринодар, 1910; Голобуцкий В.А. Черноморское казачество. К., 1956; Екатеринодар—Краснодар: Два века города в датах, событиях, воспоминаниях… Краснодар, 1993; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 г. Краснодар, 1997. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРСЬКИЙ БУНТ 1797» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
