ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1649 — угода про перемир’я між військами Укр. д-ви та Речі Посполитої, укладена 24 (14) лютого 1649 в Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький). Зумовлена контрнаступом Речі Посполитої в Білорусі, Галичині, на Волині та Поділлі й сел. повстаннями. Первісно місцем переговорів було обрано Богуслав, пізніше — Переяслав, куди представники Речі Посполитої прибули 19 (9) лютого 1649. Їх очолювали відомі дипломати А.Кисіль та В.Мясковський, який блискуче описав хід переговорів у своєму звіті та низці листів. У складі делегації були також кн. З.Четвертинський, М.Кисіль (брат керівника посольства), Бжозовський; з укр. сторони переговори вели Б.Хмельницький і кілька полковників, серед яких джерела вирізняють Ф.Джалалія. У той час у Переяславі були присутні також посли Моск. д-ви й Трансильванського князівства, яких гетьман умисно запросив до Переяслава для демонстрації дипломатам Речі Посполитої своєї сили й авторитету. 20 (10) лютого А.Кисіль урочисто передав від імені польс. короля Яна II Казимира Ваза Б.Хмельницькому гетьман. клейноди (булаву й прапор), що означало офіц. визнання Річчю Посполитою його гетьман. влади. У ході переговорів Б.Хмельницький висунув широку державотворчу програму, яка передбачала створення Укр. д-ви на всіх етнічних укр. землях. Але з низки причин, насамперед через контрнаступ військ Речі Посполитої на поч. 1649, умови перемир’я, висунуті укр. стороною, були скромнішими, зокрема, кордон мав пролягати тільки по річках Горинь і Прип’ять. Укладалося перемир’я приблизно на 3 місяці до Зеле-
них свят, тобто до свята Троїці за старим стилем. Вимагалося ліквідувати унію, забезпечити київ. правосл. митрополиту місце в сенаті Речі Посполитої, а посаду київ. воєводи закріпити за православними, видачі Б.Хмельницькому Д.Чаплинського, виключення кн. Я.Вишневецького з числа кандидатів на посаду коронного гетьмана тощо. Приблизно такі ж вимоги були викладені і в листі Війська Запорозького до короля від 24 (14) лютого 1649. Умови Переяслав. перемир’я були компромісними. Б.Хмельницький відверто визнав перед представниками Речі Посполитої неминучість війни, якщо через 3 місяці переговори не буде продовжено і задоволено принципові вимоги повстанців. Перемир’я було успіхом укр. дипломатії, забезпечило час для підготовки переможної кампанії 1649 і сприяло зміцненню та розбудові Укр. держави. Дж.: Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы, т. 2. М., 1953; Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657. К., 1998. Літ.: Мыцык Ю.А. Анализ источников по истории Освободительной войны украинского народа 1648—1654 годов. Днепропетровск, 1983; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8. К., 1995. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА 1649» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
