ПЕРЕСОПНИЦЯ — давньорус. місто (на околиці сучасного с. Пересопниця Рівнен. р-ну Рівненської області), центр однойменного удільного князівства та волості. Городище П. розташов. поблизу села на правому березі р. Стубла (прит. Стиру, бас. Дніпра). Заг. площа городища — більше 4 га, посаду — 3 га. Археол. дослідженнями були виявлені матеріали 11—16 ст. — житлові будинки, госп. будови, залишки косторізної майстерні. Хоча укріплення міста, згідно з дослідженнями археологів, були зведені ще в 11 ст., воно вперше згадується в літописі під 1149, коли місто отримав у володіння син кн. Володимира Мономаха В’ячеслав Володимирович. Пересопницька волость була виділена зі складу Погорини — давньорус. волості, яка лежала на кордоні між Волинською землею й Київською землею і в 2-й пол. 12 ст. слугувала резервним земельним фондом для наділення молодших представників клану Мономашичів. У різні роки в П. сиділи князі Мстислав Юрійович, Андрій Юрійович (див. Андрій Боголюбський), Гліб Юрійович, Володимир Андрійович, Мстислав Ізяславич, Володимир Мстиславич, Мстислав Ярославич Німий, Василько Романович. 1220, за Мстислава Ярославича Німого, Пересопницька волость, скоріш за все, об’єдналася з Луцьким князівством. Після монголо-татарської навали та нападу литовців 1246, коли місто було знов спустошене, П., хоча й відродилася, але вже остаточно втратила значення центру князівства та волості, а з часом перетворилася на звичайне село. 1319 разом із Луцьком П. перейшла під владу Великого князівства Литовського і стала володінням кн. Любарта Гедиміновича. Пізніше П. потрапила до коронних земель, а 1501 король польс. і вел. кн. литов. Олександр передав П. Марії — дружині кн. Михаїла Чорторийського. П. була у володінні князів Чорторийських до 1630, коли Миколай Чарторийський передав її у власність католицької парафії (масіонарії) у м. Клевань (до 1848). Поблизу міста діяв заснований кн. Мстиславом Ізяславичем
монастир Різдва Пресвятої Богородиці, в якому в серед. 16 ст. було створене Пересопницьке Євангеліє. 1630 правосл. монастир було закрито, а його земельні володіння спіткала доля П. Літ.: Peresopnica. «S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich» (Warszawa), 1887, t. VIII; Шеломенцев-Терский В.С. Раскопки городища летописной Пересопницы. В кн.: Археологические открытия — 1976. М., 1977; Його ж. Косторезная мастерская на городище летописной Пересопницы. В кн.: Археологические открытия — 1977. М., 1978; Терський С. Пересопниця: Краєзнавчий нарис. Рівне, 2003; Його ж. Оборонний комплекс середньовічної Пересопниці. «Вісник Національного Університету Львівська політехніка. Серія: Держава та армія», 2008, вип. 634; Прищепа Б. Розвиток Пересопниці за княжої доби. В кн.: Наукові записки: Історичні науки, вип. 14. Острог, 2009; Терський В.С. Оборонні укріплення Надстублянщини — волості княжого міста Пересопниці у 10— 11 ст. «Вісник Національного Університету Львівська політехніка. Серія: Держава та армія», 2009, вип. 652. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕСОПНИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
