ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ (DP — Displaced persons) — це жертви нацистського та союзних йому режимів, які були вислані з країни свого громадянства або колиш. місця проживання за расовими, реліг. чи політ. мотивами, а також особи, вивезені з Батьківщини на примусову працю в Німеччину і в окуповані нею країни. Відповідно до Резолюції ГА ООН щодо проблеми біженців від 12 лютого 1946 для сприяння швидкому поверненню П.о. у країни їх походження було створено Міжнародну організацію в справах біженців. Її статут передбачав можливість відмови від репатріації за наявності «вагомих причин», таких як: переслідування за нац. ознакою, політ. чи реліг. переконаннями; сімейні обставини або поганий стан здоров’я. 14 грудня 1950 було утворене Управління Верховного комісара в справах біженців, а 1951 — укладена багатостороння Конвенція про статус біженців. Відповідно до конвенції під терміном «біженець» малася на увазі особа, яка розглядалася як біженець через низку угод, укладених у період між двома світ. війнами, а також у результаті подій, що відбулися до 1 січня 1951. 1967 був прийнятий Протокол, що стосується статусу біженців, з якого були прибрані часові та геогр. обмеження конвенції 1951. Термін «переміщені особи» в конвенції не використовується, але в даний час у практиці Управління Верховного комісара в справах біженців застосовується поняття «внутрішньо переміщені особи», що визначає осіб, котрі покинули певний конфліктний регіон країни й оселилися в ін. регіоні в межах цієї ж країни. Появу такої категорії біженців зумовила зміна характеру воєнних конфліктів — від глобального протистояння до локальних внутр. воєн, які зазвичай мають етнічне підґрунтя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
