ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ НКВС СРСР, до лютого 1945 — спецтабори НКВС СРСР — місця утримання й перевірки рад. військовополонених та оточенців, яких характеризували «колишніми військовослужбовцями» або «спецконтингентом», хоча стосовно цих осіб ніяких суд. чи адм. рішень не ухвалювалося. Створені 6 січня 1942, перевірочно-фільтраційні табори структурно підпорядковувалися управлінню у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР. 19 липня 1944 спецтабори були передані у відання ГУЛАГу НКВС СРСР. 28 серпня 1944 був організований відділ спецтаборів НКВС СРСР. З 20 лютого 1945 відділ спецтаборів НКВС СРСР був перейменований на Відділ перевірочнофільтраційних таборів НКВС СРСР (нач. відділу — генералмайор М.Шитіков). 22 січня 1946 Відділ перевірочно-фільтраційних таборів НКВС СРСР був розформований, а його функції передані ГУЛАГу НКВС СРСР. На час розформування діяли 29 перевірочно-фільтраційних таборів, з них 4 — в Україні (№ 258 (Харків), № 0310 (Ворошиловград; нині м. Луганськ), № 240 (Сталіно; нині м. Донецьк), № 0327 (Київ)) й один — у Криму (№ 0332 (Лівадія)). Порядок організації і проходження перевірки військовослужбовців Червоної армії регламентувався постановами Держ. к-ту оборони СРСР № 1069сс від 27 грудня 1941 та РНК СРСР № 1166-344сс від 24 січня 1944, згідно з якими всі червоноармійці, що були в полоні, через збірно-пересильні пункти мали надходити до спецтаборів НКВС на перевірку, звідти — передаватися до військкоматів для відправки до армії або, частково, на роботу в пром-сть. Усі спецтабори НКВС СРСР організовувалися при пром. підпр-вах, і під час перевірки військовослужбовці, за винятком офіцерського складу, використовувалися на роботах.
a .u
/
tp ht :// ни, господарством, приміщеннями, транспортом та майном» передавалися «до складу таборів ГУЛАГу». На січень 1946 в перевірочно-фільтраційних таборах утримувалося 129 937 осіб. Літ: Лубянка: ВЧК—ОГПУ— НКВД—НКГБ—МГБ—МВД—КГБ: 1917—1960: Справочник. М., 1997; Дембицкий Н.П. Судьба пленных. В кн.: Война и общество, 1941—1945, кн. 2. М., 2004; Земсков В.Н. Репатриация перемещенных советских граждан. Там само; Иванова Г.М. История ГУЛАГа, 1918—1958: Социально-экономический и политико-правовой аспекты. М., 2006; Смирнов М.Б. и др. Система мест заключения в СССР: 1929—1960. Web: http://www. memo.ru/history/nkvd/gulag/index.htm; Петров М. История империи ГУЛАГ. Web: http://www. pseudology.org/GULAG. О.В. Буцько, Т.В. Пастушенко.
120 ПЕРЕВОЛОЧНА
Упродовж війни змінився порядок проходження перевірки. Згідно з постановою Держ. к-ту оборони СРСР від 4 листопада 1944, звільнені з полону рад. військовополонені та цивільні особи призовного віку направлялися до запасних частин Червоної армії, минаючи спецтабори. Проте до спецтаборів НКВС (з лютого 1945 — перевірочнофільтраційні табори НКВС) направлялися «злочинні елементи» з числа військовополонених та репатріантів для більш прискіпливої перевірки. Спецконтингент став поділятися на 3 облікові групи: 1-ша — військовополонені й оточенці; 2-га — рядові поліцейські, сільс. старости та ін. цивільні особи, підозрювані в зрадницькій діяльності; 3-тя — цивільні особи (чоловіки) призовного віку, які проживали на окупованих територіях, зайнятих противником. Перевірку впродовж 1—2-х місяців здійснювали органи «Смершу» наркомату оборони СРСР. На 1 жовтня 1944 через спецтабори пройшло 354 590 осіб, з них після перевірки направлено до Червоної армії — 249 416, у трудові батальйони та в охорону таборів НКВС — 36 630, заарештовано органами «Смершу» — 11 566 осіб, вибуло з різних причин, у т. ч. в госпіталі, та померло 5347 осіб, перебували в спецтаборах на перевірці 51 651 особа, у т. ч. офіцерів — 5657. Після появи постанови Держ. к-ту оборони СРСР № 9871с від 18 серпня 1945 про направлення спецконтингентів («власівців», осіб, котрі служили в нім. армії, стройових формуваннях, легіонерів і поліцейських) на розселення в пн. райони країни на становищі спецпереселенців із закріпленням у місцях розселення на 6 років, перевірочно-фільтраційні табори «з усіма наявними кадрами працівників таборів, охоро-
1760-х рр. П. втратила статус міста, а 1785 була ліквідована й Переволочанська фортеця. Від 1802 — містечко Кобеляцького пов. Полтавської губернії, 1919 остаточно перейшла в розряд сіл. 1962 жителів П. переселено до с. Світлогірське Кобеляцького р-ну Полтавської області у зв’язку з утворенням Дніпродзержинського водосховища. Літ.: Вирський Д. «Українне місто»: Кременчук від заснування до 1764 р. К., 2004. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ НКВС СРСР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
